Глава 9

— Чому ти ще тут? — дракон вийшов із машини першим. За ним — літня пара і дитина.

— Тому що у нас із вами ще не всі справи закінчено.

— Які в мене з тобою можуть бути справи, людисько? Ти забереш своє барахло — і ми більше ніколи не побачимось!

— Тобто ви визнаєте при свідках, що інвалідне крісло, масажер та ці речі вам ніколи не належали?

— Так, визнаю! — прогарчав дракон. — На який ляд мені здалося інвалідне крісло?! Все?!

— Ні!

Дракон виглядав страшно, але Зоя його не боялася. Ненависть до Сандера заповнила всі куточки її свідомості. Цей негідник посмів зазіхнути на її Джоя — такого чудового, милого і слухняного... І заклинання вищого порядку застосував до неї, людини! Виплеск адреналіну повністю позбавив дівчину страху. А нові орендарі злякалися й ганебно втекли під приводом того, що хочуть оглянути будинок. От і чудово! Більше свідки Зої не були потрібні.

— Ви позбавили мене зору, і він досі повністю не відновився. Я вимагаю виправити шкоду!

— Вимагаєш? — пирхнув дракон. — І що робитимеш, якщо я проігнорую твою вимогу? Заклинання не смертельне, саме розвіється за пів року.

От тільки не було у Зої цього часу — працювати їй потрібно вже зараз!

— Я повідомлю журналістам про все, що сталося з вашим сином. Нехай серед драконів подібне не вважається злочином — люди вчепляться у вас мертвою хваткою. Ми не дозволимо вам забути про скоєне!

Якщо чесно, Зоя була готова до того, що він приб’є її за такий відвертий шантаж, але згадка про сина вибила дракона з колії.

— Це Асіят тобі розповіла, — констатував він.

— Так, — підтвердила Зоя.

Дракон одразу здувся, перестав кричати і став зовсім не страшним, а якимось змученим.

— Ти не зможеш нічого нікому повідомити, дурненька. Асіят домовилася з тобою і дістала згоду, отже, ти ані слова не скажеш про драконів. Давній ритуал не дозволить тобі навіть рота розкрити!

— Договору немає. Асіят порушила його.

— Тобто як?! — здивовано вигукнув Сандер.

Зоя розуміла, що, з точки зору дракона, її слова позбавлені сенсу. Дракони не здатні порушити договір — щось там на ментальному рівні у них на це зав’язано.

— Асіят обіцяла щомісяця платити мені за роботу п’ятсот скудо. Місяць минув, а вона так і не заплатила.

— Вона зараз не має доступу до грошей. Але я заплачу. Скажи мені номер свого рахунку.

— Він є у раті, як і решта моїх даних. Тільки-но повернете борг — я із задоволенням забуду про ваше існування.

— Кому ти встигла розповісти про нас за той час, поки не діяв договір?

— Тут, у горах? Та сюди навіть вівці не заходили! — про те, що вона розмовляла про драконів із дядьком Майлзом і Даніелем, Зоя вирішила не говорити. Навіщо створювати проблеми друзям? Тим більше, не вона видала їм драконячі таємниці, а Асіят, яка звернулася до їхньої адвокатської контори.

— Іди-но сюди, — дракон закликав її до альтанки, повитої гліцинією. Сів на лаву, дівчину поставив перед собою. Поклав долоні їй на скроні.

— Закрий очі!

Великими пальцями трохи натиснув на верхні повіки. Зоя відчула, як серце, що гулко калатало в грудях, поступово сповільнюється. Дракон обережно, круговими рухами масажував їй повіки й при цьому шепотів якісь заклинання — дуже довгі й, імовірно, складні, тому що вся ця нескінченна низка слів вимовлялася на одному видиху. Процедуру він повторив тричі, і лише тоді дозволив дівчині розплющити очі.

Зоя підняла повіки й чітко побачила перед собою бліде обличчя Сандера. На лобі — зморшки, по скронях стікають краплини поту. Воістину, Джой мав рацію — наслати якусь гидоту набагато легше, аніж прибрати її наслідки.

Ну і, звичайно, драконище не відмовив собі в задоволенні покопатися в Зої в голові:

— Ти прив’язана до дракона, дівчинко. Не шлюбними путами, поки що, але обов’язком. Дуже дивно, але не неможливо. Що це — заручини за договором? Невже твій дракон так злякався, що ти втечеш, що прив’язав тебе ще до шлюбу? Хто він, скажеш?

Ти диви! Вже «дівчинка», а не «дурненька» і не «людисько»!

— Ні! Він свого слова не порушував!

— Яка вірна Пташка! Сподіваюся, твій наречений не схибив, коли вибрав тебе!

Зоя лише плечима пересмикнула. Не збиралася вона розвіювати драконову маячню. Асіят казала, що він погано ставиться до міжрасових шлюбів, от і крутяться його фантазії лише навколо цієї теми. А інших відносин між чоловіком та жінкою, окрім весілля, він собі не уявляє. Дракон суперправильний, нехай йому грець!

На цьому драконяча цікавість не вичерпалася.

— Навіщо тобі інвалідне крісло? — запитав Сандер.

— Я професійна доглядальниця. Це моє обладнання.

— Навіщо Асі знадобилася доглядальниця? Хіба їй було так погано?

— Та ви що, з Місяця впали, фер? Ви ж зробили її співучасницею у вбивстві! Кому від цього буде добре? А зараз, гадаєте, їй стало краще? Ви ж забрали її звідси силоміць, не дозволили навіть до ладу зализати рани!

— Поруч зі мною в неї все налагодиться!

— Поруч із вами?! Із тим, хто, по суті, двічі підписав смертний вирок її єдиній дитині? Та ви при своєму розумі? Жодна жінка не пробачить такого, будь вона хоч тричі дракон!

Не пробачить. Точно. У цьому Зоя була впевнена. Якби було інакше, драконисько вже знав би, що його син вижив.

— Що ти розумієш, безрідне дівчисько! Ти не дракон! Я завжди бажав своїй сім’ї лише добра!

Дівчисько? Безрідне? Та нехай! Ось тільки цей драконячий аристократ вважає за потрібне виправдовуватися перед нею!

— Знаєте, фер Меллард, що я зрозуміла? Знайшовши свою справжню пару, дракони вважають, що кохання додається до неї наче посаг. А це не так.

Дракон, який не збирався більше її слухати, раптово зацікавився, не став перебивати дівчину й відкинувся на спинку лави.

— Любов та ненависть — це аверс і реверс. З істинною парою ви отримуєте монету, але не знаєте, якою стороною вона до вас повернеться. Вам пощастило — ви отримали кохання. Але замість того, щоб оберігати свій скарб, ви регулярно підкидаєте монету в повітря. Як думаєте, чи є шанс, що вона щоразу падатиме потрібним вам боком?