Глава 3

До пробудження Джоя Зоя і на кухні погосподарювала - пообідала з Асіят та зварила її синулі трилітрову каструлю молочної каші. 
Асіят турбувалася:
- Джой ніколи так довго не спав.
А Зоя її заспокоювала: 
- Чим довше спить, тим більше зголодніє, тим краще поїсть. Все на користь.
За той час, що пройшов з її першого візиту до кімнати дракона, з ним відбулися деякі зміни. Його риси розгладилися, дихання зробилося рівнішим. Дівчина займалася прибиранням і придивлялася до підопічного. І все більше зміцнювалася в думці, що той більше не збирається у гості  до Милосердного. Невідомо, що там сталося у його голові, чи то розрив прив'язки, чи  загибель драконячої іпостасі, чи мо' перезавантаження яке, але зараз він більш за все нагадував величезне немовля, жахливо виснажене, не доглянуте, але не таке, що помирає.
Коли дракончик захникав і відкрив заспані очі, у Зої вже була готова для нього пляшечка каші. Не дитячий ріжок, з якого годувала його матуся, а літрова пляшка з-під молока, на яку спокійнісінько накрутилася стандартна дитяча соска.
З пляшкою напоготові Зоя рішуче попрямувала до зголоднілого супернемовляти. Він вчепився в соску так, наче це був шматок м'яса, прокусив гумку і вмить видудлив увесь вміст цього імпровізованого ріжка, а потім закинув руки за голову і посміхнувся.
Асіят нерухомо стояла поруч із дівчиною і дивилася на сина. Здається, і вона вже не була впевнена у тому, що він помирає.
- Привіт, Джой, - сказала Зоя, - я твоя няня.
У відповідь підопічний піднатужився і пукнув. Ну точнісінько як новонароджений після годування. Асіят зніяковіла, а Зоя – ні.
- Ти набагато ввічливіший, ніж мій попередній пацієнт, - відмітила вона, - той крив мене матюками у відповідь на кожне слово. Закінчуй свої справи, зараз будемо купатися.
- Я приберу, - пробурмотіла дракониця, і опустила очі від ніяковості.
- Гаразд, - погодилася дівчина, і відразу скористалася згодою дракониці помагати, - тоді ще й білизну на ліжку поміняйте, поки ми будемо у ванній.

***

Для того, щоб перемістити аж ніяк не легеньку "дитинку" у ванну, Зоя скористалася інвалідним гравікріслом. Чудова штукенція оце крісло, надзвичайно корисна за певних умов. 
Вагу підопічного дівчина оцінила приблизно у сімдесят кілограмів при нормі в дев'яносто. Безумовно, останнім часом він дуже схуд, але підняти нерухомого чоловіка або навіть перевернути його самостійно вона і зараз не змогла б. Ось тут і прийшло на допомогу крісло, трансформоване в ноші. Зоя зняла з нього чохол і пружну підкладку, оголивши каркас, і приставила впритул до ліжка. Потім перенаправила гравіполе у бік пацієнта, зменшивши силу тжіння у шість разів. Дванадцятикілограмове "немовля" вона на руках утримати точно зможе!
- Я підніму Джоя, - сказала вона Асіят, - а ви підведете під нього оцю решітку. У ванну ми його опустимо прямо з ношами. Потім так само повернемо в ліжко.
- Це ж треба, як все просто, – пробурмотіла дракониця, – а я не здогадалася.
Інструкція з докладними картинками виводилася на дисплей переносного пульта автоматично, варто було лише натиснути на пуск, але Асіят, мабуть, і цього не додумалася зробити. Але від брудного памперса сина все ж таки звільнила. Зоя прикрила Джоя простирадлом і повела крісло у ванну, де опустила в теплу пінну воду. "Немовля" не спало, але жодних протестів дії доглядальниці у нього не викликали. Нерухомо лежачи у ванні, він не зводив з дівчини уважних сірих очей зі звичайнісінькими, круглими зіницями і злегка морщив лоба. Дивлячись на нього, Зоя подумала: а чи настільки він божевільний, як вважає його мати? І вирішила ставитися до пацієнта як до психічно здорового, тобто активно спілкуватися і пояснювати свої дії.
- Волосся доведеться обстригти, - сказала вона. - І нігті теж. Ти ж потерпиш? Я зроблю все дуже обережно.
Волосся у драконів росте не так, як у людей. У цьому Зоя переконалася, коли почала зістригати довгі поплутані пасма. На скронях і потилиці волосся не було, лише дрібні золотисті лусочки. І, звісно, ​​жодної бороди. Із лусочками теж виявилося не все так просто. Під впливом шампуню вони почали відставати від шкіри та змиватися. Зою це злякало і вона покликала драконицю.
- Може йому не вистачає якихось вітамінів? – припустила дівчина.
- Він більше не дракон, - сумно зітхнула Асіят, - от і втрачає луску. У нього і очі змінилися. Раніше були блакитні.
Відрослі нігті на руках і ногах були схожі на кігтики Асіят тільки своїм кольором, насправді ж виявилися набагато м'якшими і обрізалися досить легко. 
Людина, яку жінки поклали в чисте ліжко, мало чим скидалася на того напівдохлого дракона, що мешкав у цій кімнаті кілька годин тому. Хлопець спокійно собі лежав, переводячи погляд з матері на Зою, і посміхався аж доки не заснув. 

***

- Договір! - схаменулась Асіят. - Треба було зробити це, поки він не спав! Якщо я зараз  вколю його, він прокинеться і плакатиме до ранку.
- Ой, ні, - квапливо сказала Зоя. – Не треба його чіпати. Нехай спить, завтра усе встигнемо. І ви лягайте. Вам також треба відпочити. За Джоєм я придивлюся.
Прибирання в спальні Асіят до цього часу завершилося. Дракониця пішла у ванну, а Зоя перетягла прибиральну техніку до своєї кімнати, і під рівномірне гудіння пилососа зателефонувала своєму повіреному.
- Фер Готіс, - почала вона без жодних церемоній, - здається, ви підклали мені свиню!
- Дракона, дитинко, дракона, - відповів старий друг Зоїного батька, людина, завдяки якій вона колись почала своє життя заново. - Проведи гідно сина Асіят і вона не залишиться в боргу. Ти ж мріяла про власне житло?
- Та не вмирає він аж ніяк! А вона вимагає прив'язки на крові і це лякає мене до чортиків. Я ж від нього потім все життя залежатиму, з цими їхніми драконячими заморочками!
- Тобто як не вмирає? Ти впевнена?
- Ви ж знаєте, я смерть інтуїтивно чую, тут же  нею і не пахне! У нього щось із головою трапилося. Уявив себе немовлям і поводиться відповідно. А так, вся фізіологія в нормі: і їсть і спить, і все інше робить за розкладом. Асіят каже, що дракон у ньому загинув, а людина залишилася. То, може, він подорослішає з часом, як усі люди? І що я робитиму тоді з цією його прив'язкою? Він же перший прокляне мене, коли одужає! Дядько Майлз, зробіть щось, змусьте Асіят відмовитися від цієї ідеї.
Адвокат замислився.
- Якщо він більше не дракон, то і прив'язка не має сили. Можеш укладати договір на її умовах. А щоб тобі було спокійніше, обмеж його часовими рамками. Погодься на договір, скажімо, на рік, з можливістю продовження, якщо буде на те взаємна згода.
Такий варіант Зою влаштував і вона зі спокійним серцем вирушила надувати собі ліжко поруч із ложем Джоя. Адже обіцяла матусі доглянути дитину, а новонароджені, відомий факт, сплять неспокійно. От нехай і буде на виду.
Вночі "дитинка", як не дивно, Зою не потурбувала. Джой прокинувся лише над ранок, з'їв залишки вчорашньої каші - зголоднів, бідолаха, за два місяці - і знову заснув.