Серпневе побачення

Ми давно планували цей вечір.

Цілий місяць тривала немилосердна спека. Ранок починався з плюс двадцяти восьми, а вдень температура вперто трималася вище тридцяти двох. Про побачення просто неба за таких умов годі було й думати. Тож ми одразу вирішили: тільки після сьомої вечора і тільки біля води.

А цього дня спека раптом трохи відступила, та ще й дощ пішов.

Я був відверто засмучений. Бо планував вечірнє купання та інші пікантні розваги. А тут саме час було вдягати светра та брати парасолю.

Вона написала:

- За прогнозом ввечері злива. Наші плани залишаються в силі?

Я хоробро відповів, що мене теплим літнім дощиком не налякати.

Коли ми вийшли з таксі, ще трохи накрапало. Вечірнє сонце щосили пробивалося крізь важкі хмари. Пляжний пісок був холодний і мокрий.

- Яка чудова погода! Нарешті цієї клятої спеки немає.

Я подивився на неї здивовано. Ще хвилину тому я був переконаний, що все пропало: погода зіпсувалася, вечір пішов шкереберть, але вона усміхалася й зовсім не скидалася на людину, яка чимось невдоволена.

Від вологи її волосся закучерявилося, а в її очах, як завжди, пустували бісики.

- Постав рюкзак під дах, щоб не змок. І розстели, будь ласка, тут на дошках рушник.

- Слухаюсь і корюся, моя королево. А ти чим займатимешся?

- А я поки зніму білі шорти, якщо ти не проти. Не хочу забруднити.

Звісно, я був не проти. Але мало не впустив рюкзак, ледве втримав диню та ледь не гепнувся сам, бо раз у раз поглядав на її неможливо стрункі ноги.

- Щось мене трусить. Прохолодно, чи що.

Вона витягла з сумки пляшку рожевого та легку куртку.

- Вдягнеш?

- Ні, дякую. Не настільки холодно. А друга пляшка нам точно потрібна?

- Потрібна-потрібна. Не сумнівайся. Ти ж тільки одну взяв?

- Одну, – понуро відповів я.

Вона докірливо похитала головою.

- Сідай. Нарізай диню і відкорковуй.

Ми їли персики, пили вино й дивилися, як дощ падає в річку. Незабаром стало напрочуд тепло й затишно. Ми торкалися плечима, та час від часу стикалися колінами.

Дощ поступово вщухав. На воді ставало дедалі менше кіл. Раптом останні сонячні промені прослизнули крізь розриви в хмарах, на прощання освітили спорожнілий пляж і наші щасливі, безтурботні обличчя.

- Як же добре! А я думав, ця паскудна погода зіпсує нам вечір. Але все ж просто чудово!

- Ой, та ну… Зливи немає. Нормально все. І не спекотно.

- Ага. Взагалі розкішно. Тепло, смачне вино, солодкі фрукти, комарів немає, а поруч сидить найгарніша жінка в моєму житті. Ще й без штанів.

Вона розреготалася.

Я відкрив другу пляшку.

- Купатися будемо? Гадаю, вода дуже тепла. Особливо якщо порівняти з повітрям.

- Ще годину тому тут хтось мерз і мало не поцупив у мене куртку.

- Прошу не применшувати мою чоловічу гідність! А то я зараз почну виправдовуватися, що просто вода холодна.

- Ну, давай. Покажи приклад. Якщо не втопишся, я за тобою.

Я спустився з помосту на пісок, стягнув джинси разом із трусами і дуже швидко сховався у воді. Вода й справді була тепла, мов парне молоко. Щоправда, течія виявилася такою сильною, що назад, до того місця, де я зайшов, я вигріб насилу.

Вона зняла футболку, залишившись у суцільному купальнику, й обережно зайшла у воду.

- Агов! Так нечесно! Ми про купальник не домовлялися.

- На еротичне шоу ти квитків не придбав. Я тобі нічого такого не обіцяла.

Пропливши зовсім трохи, вона вийшла з води й загорнулася в рушник.

- Течія дуже сильна. Я боюся.

Я теж виліз, обмотав рушник навколо стегон і сів поруч. Налив нам ще по келиху.

- Оскільки найцікавіша частина нашої вечірньої програми завершилася, пропоную ще випити.

Ми цокнулися й узяли по шматочку дині. Потроху почали з’являтися комарі.

- А взагалі-то, ти тепер мусиш вийти за мене заміж.

- Це ще з якого дива?

- Ти мене без трусів бачила.

- А, ну так, звісно. До речі, я нещодавно була з тобою на нудистському пляжі. То що тепер, мені гарем заводити?