132 Розділ

— Боляче..? — вона торкнулася пальцями краю пов’язки.

Він подивився на неї знизу вгору, ловлячи її занепокоєний погляд.

— Ні, — збрехав він, хоча насправді спину ніби різали склом.

Він просто не хотів, щоб вона припиняла.

Аделін ніжно занурила пальці в його темні пасма, заспокоюючи одним лише дотиком. Вона погладила його по голові, як маленького хлопчика, з особливою турботою, яку дозволяла собі лише з ним, і врешті залишила руку в його волоссі, злегка заплутавшись пальцями біля потилиці.

— Коли ми зіграємо весілля? — раптом запитав Касс. Його голос прозвучав низько і неочікувано мило.

Аделін на мить замислилася, дивлячись на його втомлене, але таке рідне обличчя. 

— Давай просто по-тихому розпишемось і все? — запропонувала вона, ледь знизавши плечима.

Каспіан на мить завмер, а потім повільно поклав долоні на її талію, притягуючи дівчину ближче до себе. Його великі руки відчувалися гарячими навіть крізь тканину.

— Я здивований, — зізнався він, не зводячи з неї своїх віріданових очей. — Я готувався до того, що мені доведеться вивчити імена трьох сотень гостей і обрати колір серветок, який би ідеально пасував до твоїх очей. Ти впевнена, Адель? Ніяких суконь зі шлейфом і замків у Франції?

Він злегка стиснув її талію. В цьому простому бажанні «просто розписатися» було стільки довіри та справжності, що це вразило його сильніше за будь-який грандіозний план. Аделін плавно зісковзнула з ліжка, опинившись на підлозі прямо перед ним, і міцно обхопила його за пояс, притиснувшись щокою до його грудей. 

— Давай, все просто, — прошепотіла вона, заплющивши очі. 

Каспіан мовчки поклав підборіддя їй на маківку. Його руки обережно зімкнулися за її спиною.

***

Місяць потому.

Каспіан тримав дівчину за руки, його долоні були теплими і великими. Мерія була порожньою, лише тихий голос реєстратора читав стандартні фрази, але Каспіан цього не чув. Він дивився прямо в очі Аделін, а у власних світилося нестерпне, глибоке бажання. Це жага нарешті, перед небом і землею, перед всім світом, назвати її своєю дружиною. Він хотів зафіксувати цей момент, пообіцяти їй весь світ, захищати її від усього. Його погляд був настільки інтенсивним, що Аделін здавалося, бачить у ньому все їхнє майбутнє — спокійне.

Аделін відчувала, як її серце калатає об ребра. Вона переживала — пальці злегка тремтіли в його руках. Це суміш хвилювання та неймовірної, приголомшливої радості, яка переповнювала її зсередини. Вона дивилася на Каспіана, на його гарно зачесане волосся, на радісне обличчя, і їй хотілося сміятися і плакати одночасно. Вона раділа, що вони тут, що цей чоловік, який колись здавався таким холодним професором, зараз дивиться на неї з такою безмежною ніжністю. Вона була готова обіцяти йому все, що завгодно, аби тільки цей погляд ніколи не згасав. Її радість була тихою, але настільки сильною, що вона ледь стримувала сльози, які підступали до очей.

— Аделін, — Каспіан міцніше стиснув її долоні. — Я кохаю тебе. Кохаю твою нестерпну впертість, твій сміх, який змушує мене забувати про всі розрахунки, і те, як ти вмієш знаходити радість у найпростіших речах. Ти — те, що робить моє життя яскравим.

Він зробив короткий вдих, не зводячи з неї погляду.

— Я обіцяю завжди бути твоїм захистом. Обіцяю берегти тебе, допомагати в усьому, за що б ти не взялася, і бути поруч щоразу, коли тобі знадобиться опора. Весь світ буде твоїм, якщо ти цього забажаєш, а я буду тим, хто допоможе тобі його підкорити. Відтепер і назавжди ти — моя дружина, і я не дам жодній тіні впасти на твій шлях. Віднині кожен твій вдих — це мій пріоритет, а кожна твоя сльоза — мій особистий програш...Я не збираюсь програвати.

Аделін підняла на нього очі, і перша сльоза скотилася по її щоці, залишаючи вологий слід. Вона згадала все: як він дивився на неї, як терпляче ходив по магазинах, як цілував, як заспокоював і обіймав. Як відчайдушно рятував з вогню. Як закривав собою від куль.

— Каспіане, — прошепотіла вона. — Ти став моїм порятунком і моїм цілим світом. Ти навчив мене, що справжнє кохання — це не лише красиві слова, а й тиха самопожертва, яку ти робив заради мене щодня.

Вона підняла на нього очі, в яких зараз світилася безмежна відданість і готовність іти за ним до кінця.

— Я обіцяю бути твоїм спокоєм і затишком, до якого тобі завжди захочеться повертатися. Обіцяю бути твоєю опорою в моменти, коли світ навколо почне хитатися. Я завжди буду поруч, готова допомогти тобі, розділити кожен твій крок і прислухатися до твого мудрого слова. Ми будемо одним цілим — і в найсвітліші дні, і в найтяжче горе, яке ми тепер ділитимемо навпіл, щоб воно більше ніколи не згинало твої плечі. Наше життя стане моїм найголовнішим дослідженням, і я обіцяю берегти наше «ми» понад усе на світі. Я кохаю тебе більше, ніж саме життя.

— Аделін і Каспіан Дарроу, оголошую вас чоловіком та дружиною. Каспіане, можете поцілувати свою дружину.

Каспіан не зволікав жодної секунди, він зробив крок вперед, скорочуючи відстань між ними. Його права рука лягла їй на потилицю, пальці міцно тримали її голову, не даючи відсторонитися. Іншою рукою він різко притягнув її за талію до себе, так що їхні тіла щільно зіткнулися.