111 Розділ

Пара все ж перебралась на кухню спокійно обговорюючи щось. На кухні вже закипала кава. Аромат розливався квартирою, створюючи ідилію звичайного мирного ранку, аж поки різкий дзвінок у двері не розбив цю атмосферу. Аделін здригнулася, схопила телефон зі стільниці та кинулася до кімнати Каспіана.

Вона притиснулася спиною до зачинених дверей, затамувавши подих. Крізь стіну почулися кроки та бадьорий голос Ларуша. 

— О, Каспіане, друже! Який аромат! Це кава для мене? — Ларуш, очевидно, помітив другу чашку, що стояла на столі та парувала. 

— Ні, — голос Каспіана звучав абсолютно незворушно, хоча Адель уявила, як він зараз підняв брову. — Я п'ю з двох одночасно… А якщо насправді — я проводжу експеримент: вимірюю швидкість охолодження кави з цукром і без. Для мого нового розділу про побутову культуру епохи Просвітництва. 

— Цікаво... яка витонченість думки! — щиро захопився ректор. 

— Що ж, присядьте, зараз я вам покажу свої висновки щодо дослідження... — Каспіан раптом замовк. Аделін почула шелест паперів і коротку паузу. — Секунду... де мій телефон?

Аделін глянула на свою руку і похолола. У неї в долоні був важкий чорний смартфон Каспіана. Вона випадково схопила не свій у тій паніці. 

— Незвичні у вас шпалери на телефоні, колего... Це що, коти? — пролунав голос Ларуша. 

Мабуть, телефон залишився на видноті і Ларуш підняв його.

Двері в кімнату відчинилися за долі секунди. Каспіан мовчки зайшов всередину. Аделін стояла посеред кімнати, винно прикушуючи губу, і простягала йому його телефон. Вони зустрілися поглядами. 

— Вибач... — прошепотіла вона губами. 

— Все добре, — так само тихо відповів він і подарував ніжну усмішку.

Він швидко поміняв телефони, забравши свій і віддавши їй її.

За дверима знову почувся його голос, тепер уже офіційний і холодний: 

— Перепрошую, місьє Ларуш. Це був телефон моєї... племінниці. Вона часто забуває свої речі, коли приходить у гості. Отож, перейдемо до архівів...

— Каспіане, мені здається, ніякої племінниці у вас нема, а от якась інша дівчина цілком можливо. Вона зараз тут? — голос Ларуша став хитрим, батьківським. 

— Місьє, в якому сенсі? — Каспіан тримав тон так професійно, що Адель майже повірила в його байдужість. 

— Дві чашки, не ваш телефон, жіночий браслет на столі, любовний роман на поличці серед праць Декарта... 

— Я ж сказав, у мене була племінниця. 

— Випадково не Аделін Мартон? — Ларуш зробив паузу, яка здалася вічністю.

Каспіан не відповів. 

— То ви все-таки зустрічаєтесь... — видихнув ректор. — Так, — коротко відповів Ларуш сам собі. — Де вона?

Аделін більше не могла ховатися. Вона відчула, що ця гра в хованки принижує сасус її хлопця. Вона відчинила двері й вийшла у вітальню. Вона була піжамі. 

— Матінко рідна... — прошепотів директор, витріщивши очі.

Каспіан миттєво підхопився, закрив Аделін собою і буквально запхав її назад у кімнату, кинувши суворе: “Одягнися!”.

Через дві хвилини Адель вийшла знову, вже в сорочці і штанах. Вона сіла поруч із Кассом на диван. Обоє випростали спини, дивлячись на ректора, як школярі на допиті у директора.

— Як ви почуваєтесь, Аделін? — нарешті запитав Ларуш, трохи оговтавшись. 

— Вже краще, дякую, — тихо відповіла вона. 

— Що ж мені з вами робити? — Ларуш потер скроні. — Кохання — воно таке діло, серцю не накажеш... Але ви розумієте, який це скандал для Сорбонни? Професор і студентка.

— Розходитись ми точно не плануємо, — відрізала Аделін. 

— А одружуватись? — з іронією запитав Ларуш. 

— Саме так, — твердо сказав Каспіан.

Аделін і Ларуш одночасно повернули голови до нього. Адель відчула, як по тілу пройшла тепла хвиля — він сказав це так впевнено, ніби це було вирішено ще до її народження.

— Гаразд, проїхали, — махнув рукою ректор. — Значить так. В університеті щоб не показувалися мені на очі вдвох. Тримайте дистанцію. Якщо вас застукають інші — це ваші проблеми. І я від них не втечу, мені буде дуже складно зам’яти такий конфлікт. Дарроу, я сподіваюся на вашу розсудливість. Що з вашим проектом? Ви обіцяли оновити методологію дослідження міжфазних взаємодій. Вчена рада чекає на звіт.

Каспіан насупився, подумки перебираючи стоси графіків.