105 Розділ

Слова Аделін прозвучали так тихо, що їх ледь не поглинув шум працюючого холодильника в буфеті, але для Каспіана вони стали гучнішими за вибух. Він уже зробив крок до виходу, але завмер на місці. Його спина напружилася, пальці здорової руки мимоволі стиснулися в кулак.

Він повільно розвернувся. Його погляд, який він так старанно намагався зробити “професорським”, знову став темним і глибоким, як нічне море.

— О, ну нарешті! — Марк за склом емоційно сплеснув руками. — Все, тепер усе добре, можна розходитись! Тепер вони в адекваті. Мадам, розганяйте консиліум, пацієнти згадали людську мову!

Марк демонстративно розвернувся і повів за собою цікавих медсестер.

Каспіан зробив два кроки до Аделін. 

— Ти… що? — запитав він, і його голос став зовсім низьким, вібруючим. 

— Я сумувала — Аделін підняла голову, не ховаючи погляду. — Мені було страшно, Кассе. Мені було страшно, що між нами знову виросте стіна. Що ти знову закриєшся у своєму кабінеті і зробиш вигляд, що нічого не було. 

Каспіан важко зітхнув. Він підняв руку, ніби хотів торкнутися її щоки, але в останню мить зупинився, лише поправив пасмо її волосся.

— Я не міг не закритися, Адель, — прошепотів він. — Щоразу, коли я дивлюся на тебе, я бачу те, чого не мав би бачити жоден чоловік. Я бачу твій біль, за який я... — він вчасно осікся, не давши собі договорити про провину. — Я просто хотів, щоб ти була якнайдалі від усього цього бруду.

— Але я не хочу бути “якнайдалі”, — Аделін зробила крок вперед, майже втупившись лобом у його груди. — Я хочу бути там, де ти. Навіть якщо там вогонь. Навіть якщо там кулі.

Каспіан заплющив очі на мить, борючись із бажанням просто притиснути її до себе й нікуди не відпускати. 

— Ти не розумієш, про що просиш, — гірко всміхнувся він. — Я — не той добрий викладач фізики, якого ти бачила в університеті. Я інший, Аделін. Темніший. 

— Я бачила тебе різним, — вона поклала долоню йому на талію. — І я не боюся твоїй темряви. Я скучала саме за тобою. Справжнім.

Каспіан нарешті не витримав. Він нахилився і притиснувся своїм лобом до її чола. 

— Обіцяю, я ніколи не піду від тебе. Навіть якщо ти захочеш відштовхнути мене. — сказала вона, відчуваючи, як її серце нарешті заспокоюється. — Але тільки якщо ти пообіцяєш більше не носити все в собі. І не рятувати світ один.

Каспіан нахилився до самого вуха Аделін, і його гарячий подих змусив її затамувати подих. 

— Я не рятую світ, Адель, — прошепотів він. — Світ мені байдужий. Я рятував лише свій центр Всесвіту. Тебе.

***

Виписка припала на початок січня. Новий рік вони зустріли під писк приладів та запах антисептиків, але в ту ніч Каспіан потайки прокрався до її палати, і вони просто мовчали, дивлячись на сніг за вікном. Тепер, коли прийшов час їхати, Аделін раптом відчула дивний сум. Це місце, де було стільки болю, стало для неї місцем істини.

Вона міцно обійняла Марка на ґанку лікарні. Від нього все ще пахло міцною кавою та тютюном.

— Дякую, що підтримав його в машині, — ледь чутно прошепотіла вона йому в плече. Марк відсторонився, і в його розумних очах промайнуло здивування, яке швидко змінилося розумінням. 

— Ти все чула? Так і знав.

— Тільки йому не говори, — попросила Аделін, глянувши на Каспіана, який якраз закидав її сумку в багажник. 

— Не скажу, — кивнув Марк, ледь помітно посміхнувшись. — Будь з ним м’якою, Адель. Він — танк, але з кришталевим серцем. Ти навчила його кохати. Ти змінила його.

Дорога до міста була спокійною. Позаду, в іншій машині, їхали Дев’ян, Лея та її брат. У салоні автівки Каспіана панувала затишна тиша. Він вів машину впевнено, хоча іноді ледь помітно морщився, коли доводилося різко повертати кермо пораненим плечем.

— Про що думаєш? — запитав він, не відриваючи погляду від засніженої траси. Обігрівач приємно гудів.

Аделін дивилася, як миготять білі дерева. 

— Про те, що не хочу повертатися. Там було так гарно і спокійно, а в місті знову почнуться лекції, заліки. Каспіан на мить відірвав руку від керма і накрив її долоню своєю. 

Він глянув на дівчину, в його очах не було професора Дарроу. Був лише Касс — чоловік, який врятував своє кохання, захистив, хоча сам того не усвідомлював.