88 Розділ

Я затулила долонею обличчя.
— Ну… ми… того вечора… коли я… напилась…

Лея вже тут як тут, ліктем сперлася на касу, як глядач на спектаклі.
— Чудовий початок. Продовжуй.

— Я… я… я ж казала тобі, що не п'ю… але тоді… ну… трохи… — я замахала руками. — І я була… ну… як сказати… дуже смілива…

— Смілива? — Лея крикнула так, ніби виграла джекпот. — Ти кожного разу стаєш собою на максималках. коли випиваєш, я уявляю, що ти наробила.

Я повільно з’їхала спиною по стелажу вниз.
— Я… е-е-е… попросила його поцілувати мене.

— Попросила що?! — Лея зробила величезні очі. — Все, капець.

— Ну! — я вперто махнула руками. 

— А він?. — Вона нахилилась до мене. — Що він? 

Я заплющила очі.
— Він відмовився.

— Він тупий чи що?
— Але потім поцілував. 

Лея вдарила себе долонею по лобі.
— Всі слова що я можу сказати, нелітературні.

— Ти такі знаєш?

— Неважливо, — Лея прикрила рот рукою. — Все. Все. Мені потрібна хвилина.
— А як ви почали зустрічатися?

Я кивнула, кусаючи губу.
— Каспіан сказав, якщо я не погоджусь - він завтра поставить мене біля дошки і я буду весь урок щось писати і розв’язувати.

Лея підскочила так, ніби її вдарило струмом.
— Я знала! Я знала, що ви будете разом. Дай мені п’ять хвилин на радість!

Я сміялась, ховаючи обличчя в капюшон.
— Та перестань…

— Не перестану! Ти тепер мій улюблений серіал! Коли продовження?

Я знову зашарілася.
— Його не буде. Це все. Хепі-енд. Але це ще не все… — я зітхнула, стискаючи пляшку з водою. — Якщо обіцяєш мовчати… то я розкажу, як все насправді.

Лея різко підняла руку, ніби складала присягу в суді.
— Обіцяю. Клянуся своїм телефоном. І якщо я порушу цю клятву — нехай у мене зависне TikTok.

— Ого… серйозно… — я навіть посміхнулась. — Добре, слухай.

Я озирнулась, щоб переконатись, що клієнтів немає, і тихенько сперлась ліктями на стелаж.

— Насправді… ми… коли ще разом жили… — я проковтнула повітря, — ми пару разів цілувались.

Лея так різко піднялась із стільця, що каса пропікала.
— пару разів??
— Тихіше!! — я прикрила їй рот рукою. — Це було на рахунок…

— Який ще?

Я закотила очі. 

— Ми ж сперечались постійно. І він… ну… поцілував мене один раз. Потім я йому помстилась поцілунком і сказала “один-один” так і почалась гра.

Лея підперла щоку долонею.
— Адель, ти зараз описуєш найбільшу романтику 21 століття.

Я відмахнулась.
— Та я тоді думала, що це просто дурня… але все одно погоджувалась. 

Я відвела погляд.
— Доречі, сьогодні його відчитав директор університету.