82 розділ

— Серйозно? Чоловіки так не цілуються, — прокоментував він, кривлячись. — У цьому немає жодної ергономіки чи пристрасті.

Аделін кинула на нього короткий, але вельми злий погляд.

— Ти можеш бодай раз вимкнути свій аналітичний розум і просто втупитися в екран? Наступного разу подивимося лекцію про зорі, чи що ти там зазвичай любиш?

— Біткоїн, — уточнив він абсолютно серйозним тоном. — Графіки волатильності набагато драматичніші за цей сценарій.

Він знову подивився на телевізор, де герої все ще продовжували свій поцілунок.

— Якби я був сценаристом, я б уже не витримав дивитися на цю ідилію, — зітхнув він, а потім раптом повернувся до Аделін. Його очі світилися дивним азартом у напівтемряві кімнати, темне волосся було природно розкидане, а на вустах блукала м'яка усмішка. Саме таким їй і хотілося завжди бачити Каспіана — без професорської маски, просто її Касса. — Давай я покажу, як треба?

Аделін відчула, як серце пропустило удар, але спробувала зберегти байдужий вигляд.

— Відстань, — посміхнулася вона, намагаючись відштовхнути його в груди.

— Я зрозумів твоє «відстань», — хмикнув він.

Він обережно, але впевнено поклав велику долоню їй на потилицю, заплутавшись пальцями у волоссі, а іншою рукою різко притягнув її ближче за ногу, що все ще лежала на ньому. Аделін миттєво опинилася в його обіймах. Його обличчя було так близько, що вона відчувала жар його шкіри. Каспіан ніжно, майже невагомо торкнувся її губ своїми, наче питаючи дозволу, а вже за мить поглибив поцілунок — впевнено, пристрасно та зовсім не так, як той актор на екрані. Це був поцілунок чоловіка, який точно знав, що робить.

Коли вечір остаточно опустився на місто, фарбуючи вікна у глибокий синій колір, пара нарешті перебралася до спальні. Каспіан зупинився посеред кімнати, і Аделін побачила, як важко йому дається кожен рух. 

— Дай я допоможу, — сказала вона, підходячи ближче.

Дівчина обережно вхопилася за краї його об’ємного худі. Її пальці, все ще обмотані тонкими бинтами, невинно торкнулися його талії, і Каспіан мимоволі напружився. Це було схоже розряд електрики від її близькості. Йому подобалося, як вона зосереджено сопе, намагаючись не завдати йому шкоди, і як її маленькі долоні впевнено господарюють на його тілі.

Коли худі нарешті опинилося на підлозі, він залишився в одній темно-синій футболці, яка щільно облягала його широкі плечі.

— Ти лишаєшся в футболці? — запитала Аделін, заглядаючи йому в очі. 

— Ні, мені буде жарко, — він ледь помітно усміхнувся, насолоджуючись моментом.

Адель зробила крок ближче, так що між ними майже не залишилося простору.

— Ти можеш підняти руки вгору? — прошепотіла вона.

Каспіан слухняно підняв руки, хоча м’язи спини відразу зреагували напругою. Аделін, щоб дістати до його голови, спритно стала на край ліжка. Вона повільно потягнула тканину вгору, сантиметр за сантиметром оголюючи його торс. Її випадкові дотики до його боків змушували Каспіана здригнутися. 

Коли футболка нарешті злетіла, Аделін завмерла. Вона дивилася на білі бинти, що перетинали його мужню спину та плечі. У світлі нічника вони здавалися надто яскравими на фоні його засмаглої шкіри.

— Боляче..? — вона торкнулася пальцями краю пов’язки.

Він подивився на неї знизу вгору, ловлячи її занепокоєний погляд.

— Ні, — збрехав він, хоча насправді спину ніби різали склом.

Він просто не хотів, щоб вона припиняла.

Аделін ніжно занурила пальці в його темні пасма, заспокоюючи одним лише дотиком. Вона погладила його по голові, як маленького хлопчика, з особливою турботою, яку дозволяла собі лише з ним, і врешті залишила руку в його волоссі, злегка заплутавшись пальцями біля потилиці.

— Коли ми зіграємо весілля? — раптом запитав Касс. Його голос прозвучав низько і неочікувано мило.

Аделін на мить замислилася, дивлячись на його втомлене, але таке рідне обличчя. 

— Давай просто по-тихому розпишемось і все? — запропонувала вона, ледь знизавши плечима.

Каспіан на мить завмер, а потім повільно поклав долоні на її талію, притягуючи дівчину ближче до себе. Його великі руки відчувалися гарячими навіть крізь тканину.

— Я здивований, — зізнався він, не зводячи з неї своїх віріданових очей. — Я готувався до того, що мені доведеться вивчити імена трьох сотень гостей і обрати колір серветок, який би ідеально пасував до твоїх очей. Ти впевнена, Адель? Ніяких суконь зі шлейфом і замків у Франції?

Він злегка стиснув її талію. В цьому простому бажанні «просто розписатися» було стільки довіри та справжності, що це вразило його сильніше за будь-який грандіозний план. Аделін плавно зісковзнула з ліжка, опинившись на підлозі прямо перед ним, і міцно обхопила його за пояс, притиснувшись щокою до його грудей. 

— Давай все просто, — прошепотіла вона, заплющивши очі. 

Каспіан мовчки поклав підборіддя їй на маківку. Його руки обережно зімкнулися за її спиною.

***

Місяць потому.