67 розділ

— Відстань, — кинула вона, намагаючись виплутатися з його міцного захвату.

Каспіан на мить завмер, хитро примруживши очі. Його руки ковзнули нижче до її талії.

— Це те саме “відстань”, коли мені треба взяти тебе силою? — запитав він, і в його голосі прозвучала та сама небезпечна нотка викладача Дарроу, яка завжди змушувала її серце битися частіше.

— Ні, — Аделін нарешті вислизнула з його рук, відходячи на безпечну відстань і вказуючи пальцем у бік ванної кімнати. — Це “відстань”, коли справді відстань і йди в душ. Прямо зараз. 

Каспіан на мить застиг, дивлячись на неї з удаваною образою, але потім здався. Він підняв руки вгору, здаючись. — Добре, здаюся.

Він підхопив свою скинуту сорочку з підлоги і, йдучи до ванної, на ходу обернувся. 

— Але коли я вийду... ніяких «відстань» я більше не прийму. Навіть не сподівайся.

Двері зачинилися, і за хвилину почувся шум води. Аделін залишилася одна посеред вітальні. Вона нарешті дозволила собі глибоко вдихнути. Гнів зник, залишивши лише тихе, солодке відчуття перемоги та очікування. Вона підійшла до столу, взяла кавунову цукерку і, розгорнувши її, посміхнулася.

Каспіан вийшов із ванної, огортаючи кімнату свіжим запахом мила та пари. Він був лише у домашніх штанах, волосся ще вологе, а на обличчі нарешті з’явився спокій. Він запримітив Аделін, яка щойно відклала його сведр, а повідомлення від Жаделінн зникло назавжди з його телефону, яке прочитала Аделін, не залишивши й сліду, і запитав:

— Що будеш робити ці два тижні, поки не почнеться навчання?

Аделін замислилась, кусаючи губу.

— Не знаю... Можливо, буду гуляти з Леєю. А можливо, заявлюсь в універ у сексуальній яскраво-червоній сукні і покажу тій мадемуазель, хто твоя дівчина.

Каспіан зупинився, очі його зблиснули зацікавленістю.

— Я б на це подивився... — він усміхнувся, але тут же відволікся на свої думки. — Завтра прийде Ларуш.

— Сюди? До тебе додому?

— Так, я маю показати йому дослідження. Ми не закінчили обговорення через... обставини.

— Мені треба піти? — Аделін насторожилася.

— Як ти хочеш. Як тобі буде зручно, — він глянув на неї серйозно.

— А в тебе проблеми будуть? — не вгавала вона. — Директор побачить студентку в твоїй квартирі...

— Думаю, ні. Я йому пояснив доступно ще в той раз, коли забрав тебе і повіз у лікарню. Він усе зрозумів.

— М-м-м... — простягнула Аделін.

— Що за “м-м-м”? — примружився він, відчуваючи підвох.

— Нічого. Я згадала, що мені треба вивчити закони термодинаміки, поки ти будеш займатися своїми справами.

— Пішли, — Каспіан раптом схопив її за руку і потягнув у бік спальні.

— Куди?

— До спальні. І до речі, коли ти вже сюди остаточно переберешся?

Аделін зупинилася на порозі, впершись руками в одвірок.

— А якщо ми колись посваримось і мені не буде де переночувати? Я поки не переїду в цю кімнату повністю.

— Якщо ми посваримось, ми не ляжемо спати, поки не помиримось. Це правило, — відрізав Каспіан, тягнучи її далі.

— І що, будемо сидіти до ранку і дутися?

— Ти будеш фізику вчити, а я буду дивитися, як ти сердишся.

Вони сіли на просторе ліжко. Каспіан глянув на її домашній одяг і вигнув брову:

— Ти так лягаєш?

— А що не так?

— Не в піжамі з тонкими бретельками? Я так і не бачив її на тобі.

— Якщо я її одягну, ти почнеш приставати, — резонно зауважила вона.

— Розкусила... — він хитро всміхнувся.

— Відвернись! — скомандувала Аделін.

— Що я там не бачив? — засміявся Каспіан.

— А що ти бачив?! — Адель не зрозуміла жарту, її очі округлилися, і Каспіан, помітивши її шок, швидко відвернувся, піднімаючи руки.

Адель блискавично переодяглася в ту саму шовкову піжаму, від якої в нього перехопило подих, і за мить уже була під ковдрою. Каспіан сів поруч, відкрив ноутбук, але Аделін миттєво забрала його з його колін і поклала туди свою голову. Вона закрила його iPad і відкрила важкий підручник, піднявши його високо над головою, щоб було зручно читати.

Каспіан зітхнув, але здався — він почав повільно перебирати її волосся пальцями, розслабляючись.

— Так... Перший закон термодинаміки, — почала Аделін вголос, намагаючись зосередитися на тексті. — Енергія не виникає нізвідки і не зникає в нікуди... вона лише переходить з однієї форми в іншу...

Вона замовкла на мить, відчуваючи, як його тепла рука торкається шкіри голови.

— Q = Delta U + A, — пробурмотіла вона формулу. — Теплота, передана системі, йде на зміну її внутрішньої енергії та виконання системою роботи...

— Саме так, — прошепотів Каспіан, нахиляючись до її маківки. — У тебе зараз забагато енергії? Тобі допомогти її витратити?