По обіді ми поїхали в місто — за подарунками, продуктами, дрібницями для декору. І як тільки ступили на центральну вулицю, нас моментально рознесло в різні боки. Лея потягла мене в магазин свічок, але дорогою відволіклась на шарфи, Крістіан пішов по ялинкові іграшки, Дев — «десь там, зараз буду», і зрештою кожен слідував своєму маленькому маршруту.
До вечора ми знову зібралися на головній площі. Уже сутеніло, і повітря було наповнене запахом кориці, мандаринів, гарячого шоколаду і снігу. Люди сміялись, фотографувалися, трималися за руки. Місто виглядало як новорічна листівка.
І в цей момент почались салюти. Голосні, яскраві, такі, що підкидають серце. Я підняла голову, милуючись, думаючи, як би було прекрасно, якби Каспіан це побачив. Можливо він би посміхнувся. Я уявила, як Каспіан торкається мого плеча, я повертаюсь. Падає сніг. Я дивлюсь в очі цьому чоловікові, а він мені. Повільно нахиляється, бере за руку і цілує. Я посміхнулась і занурила носа в шарф. Хтось торкнувся мого плеча. важка чоловіча рука. Перша думка…
— Каспіане? — я повернулась, але замість бажаного обличчя побачила те, яке менше всього хотілося. Дев з’явився так тихо, що я навіть злякалась його. В руках у нього була маленька коробочка.
— Хто такий Каспіан? — спитав він, але голос заглушив вибух.
— Неважливо.
Дев подивився мені в очі і просто підняв коробку ближче, щоб я побачила. Я відкрила — усередині лежала ніжна підвіска у вигляді місяця, тонка, акуратна, але така красива, що я на секунду втратила слова.
— Дозволиш? — Дев кивнув на мою шию.
— Дев’ян, я… не треба. — Я зробила пів кроку назад.
Він опустив руки і насупив брови, але не відійшов.
— Ти мені сподобалась саме в той момент, як я тебе побачив! — крикнув він, перекриваючи вибухи над головами.
Я від здивування навіть кліпнула.
— Дев, не треба! — крикнула у відповідь і просто розвернулась і пішла геть.
Я швидко знайшла у натовпі подругу і взяла її під руку, намагаючись повернути адекватний вираз обличчя. Через деякий час яскраві вибухівки закінчились і народ почав розходитись. Ми не виключення. Кріс затягнув силою в машину.
#4848 в Любовні романи
#2186 в Сучасний любовний роман
#550 в Молодіжна проза
Відредаговано: 20.01.2026