52 Розділ

Клер зробила крок вперед, і сніг з її черевиків полетів на чисту підлогу. Вона виглядала як яскравий спалах посеред нашої приглушеної романтики — зухвала, жива й неймовірно уважна. Крістіан сяяв поруч із нею, наче виграв у лотерею.

— Я Клер, — вона простягнула руку, не чекаючи, поки її відрекомендують. — А ти, мабуть, та сама легендарна Аделін, заради якої професор втік із балу?

Я відчула, як мої щоки спалахнули. Каспіан поруч зі мною навіть не ворухнувся.

— Вона сама, — сухо відповів він замість мене. — А ви, Клер, мабуть, та сама причина, через яку Крістіан забув про правила приватності цього дому.

— Ой, не будь таким буркотуном, Кас! — Лея розстебнула куртку й кинула її на крісло. — Клер крута. Вона вчиться на архітектора і знає про готику більше, ніж ти про свої рівняння. І вона бачила ваш танець! Каже, що це було схоже на сцену з фільму.

Дев'ян пройшов повз нас до бару, кинувши короткий погляд на мою шию, де все ще червоніли сліди від хватки Каспіана. Він нічого не сказав, але голосно стукнув льодом об склянку.

— Ну що, — Клер безцеремонно всілася в крісло навпроти нас, підібгавши під себе ноги. — Ви дивитеся цю солодку муть? — вона кивнула на телевізор. — Я сподіваюся, у вас знайдеться щось поїсти, бо на озері я ледь не відморозила собі все на світі. Крісе, де те гаряче вино, яке ти обіцяв?

Крістіан поспішив на кухню, а Клер продовжувала розглядати мене. 

— Слухай, Адель, — вона раптом подалася вперед, — а як це — жити під одним дахом з людиною, яка виправляє твої помилки ще до того, як ти їх зробила? Він завжди такий... — вона зробила невизначений жест рукою в бік Каспіана, — напружений?

— Не думаю, що ми настільки близькі, щоб перпходити на “ти”, чи тим більше обговорювати моє життя. Для вас, — я зміряла її поглядом. — я Аделін. І приберіть ноги з цього крісла. 

Каспіан повільно повернув голову до неї, і я побачила, як його очі небезпечно звузилися. 

— Вона живе з людиною, яка цінує тишу, Клер. Це дуже корисна навичка. Натяк зрозумілий?

— Цілком, — вона засміялася, анітрохи не злякавшись. — Мені подобається цей дім. 

— Ноги. — Нагадав Касс.

Я глянула на чоловіка. Його рука власницько лягла на моє стегно. 

Ця Клер була занадто гучною, занадто яскравою і занадто грубо поводилась. Її присутність у вітальні почала тиснути мені на скроні. Я бачила, як вона сканує кожен куток, як чіпляється поглядом за дрібниці, і це викликало в мені лише роздратування.

Я зробила знак Крістіану і відвела його в кут кухні. 

— Крісе, ти впевнений у ній? — спитала я напівпошепки. — Вона поводиться якось підозріло. Занадто багато запитань, занадто багато шуму.

До нас одразу приєдналася Лея, яка, судячи з її обличчя, теж була не в захваті. 

— Вона мені теж не подобається, — відрізала подруга. — Якась вона фальшива.

Я озирнулася назад у вітальню і відчула, як всередині все закипає. Клер підвелася зі свого місця і почала повільно обходити диван, де сидів Каспіан. Вона зупинилася зовсім поруч і з неприхованим інтересом втупилася на те, як він зосереджено дивиться в телефон.

Я не витримала. Кров ударила в голову. Я швидко повернулася в кімнату, підійшла до Каспіана і одним різким рухом взяла його за руку. При цьому я кинула на нього короткий злий погляд — він мав зрозуміти, що я не жартую. Каспіан лише ледь підняв брови, спостерігаючи за моєю реакцією з ледь помітною тінню задоволення в очах.

Я розвернулася до гості. 

— Як там тебе? — кинула я холодним тоном. 

— Клер, — усміхнулася вона, анітрохи не знітившись. 

— Клер. Тобі не здається, що ти поводишся дещо неправильно? 

— В чому саме неправильність? — вона схилила голову набік, вивчаючи мене, як цікавий експонат.

Я підійшла до неї впритул не відпускаючи руки.

— По-перше, ти в гостях. По-друге — слідкуй за своїм язиком, — мій голос був гострим, як лезо. — І запам’ятай: — я нахилилася до самого її вуха, так, щоб інші не чули мого шепоту. — якщо ти ще хоч раз будеш так задивлятися на мого чоловіка, я особисто випхаю тебе за ці двері. Навіть без пальта.

Я відсторонилася і подивилася їй прямо в коричневі очі. У кімнаті раптом стало дуже тихо. Клер на мить замовкла, її самовпевнена посмішка трохи здригнулася, а Крістіан з Дев’яном застигли з келихами в руках.

Каспіан повільно встав за моєю спиною, поклав руку мені на талію і владно притягнув до себе, демонструючи всім присутнім, чия я і хто тут насправді господар.

Клер на мить завагалася, її очі блиснули чимось схожим на злість, але вона швидко змінила вираз обличчя на ображену невинність.

— Я, напевно, піду, — тихо промовила вона, поправляючи сумку на плечі. — Здається, мені тут не дуже раді.

Крістіан смикнувся вперед, хотів її зупинити, але Лея залізобетонною хваткою вчепилася в його лікоть, стримуючи брата на місці.

Коли двері за Клер нарешті зачинилися, у вітальні повисла важка пауза. Крістіан розвернувся до нас, його обличчя палало від обурення.