51 Розділ

— Знаєш що... я зараз встану і піду говорити про нудну фізику, — з останніх сил спробував він повернути контроль, хоча його очі, темні та затуманені пристрастю, говорили зовсім про інше.

— Не підеш. Ти не зможеш... — я посміхнулася, повільно опускаючи погляд на його груди й продовжуючи гладити їх розслабленими, плавними рухами.

— Правда... — протягнув він, і я відчула, як його опір остаточно розсипався. — Твоя правда.

Він примружився, дивлячись на мене з тією самою небезпечною ніжністю, від якої перехоплює подих. Його долоні піднялися від талії вище, зупиняючись на моїх ребрах.

— І що ж ми будемо робити, лисице? — прошепотів він, спостерігаючи за тим, як я продовжую вивчати його поглядом, затримуючись на його очах, а потім знову повертаючись до губ, які були так близько. — Ти граєш у гру, де правила змінюються кожної секунди. Але врахуй: рано чи пізно я все одно візьму своє.

Я нічого не відповіла, лише нахилилася до його шиї, ледь торкнувшись кінчиком носа гарячої шкіри біля кадика, відчуваючи, як він здригнувся від цього невагомого контакту.

Я припинила свою гру так само раптово, як і почала її. Замість чергової провокації я просто розслабилася і важко опустилася на нього всім тілом, відчуваючи його міць і тепло. Просунувши ноги в проміжок між його спиною та спинкою дивана, я остаточно замкнула нас у цей тісний, неймовірно затишний кокон.

Моє обличчя знайшло прихисток на його плечі, я вмостилася зручніше, вдихаючи аромат його шкіри, який тепер змішався із запахом того самого крему. Каспіан, який секунду тому був на межі вибуху, на мить завмер від такої різкої зміни настрою. Я відчула, як він зробив глибокий, повільний вдих, намагаючись втихомирити прискорене серцебиття, що калатало мені прямо в груди.

Його руки, які до цього стискали мою талію з жадобою, тепер пом’якшали. Одна рука опустилася на мої стегна, накриваючи їх своєю важкою долонею, а інша піднялася вгору, обережно пригортаючи мою голову до свого плеча.

— Оце так поворот, — прошепотів він мені у волосся, і я почула в його голосі полегшення, змішане з легкою втомою. — Спочатку довела до кипіння, а тепер просто вирішила заснути на місці злочину?

— Я втомилася, — сонно пробурмотіла я, сильніше притискаючись до нього. — Маю право. Після операції і всього цього... б'юті-марафону.

Каспіан тихо засміявся — цей звук вібрував у його грудях, заколисуючи мене краще за будь-яку музику.

— Я нікуди не йду, я не поворухнуся, поки ти тут.

— Ти мені збрехав.

— У чому?

— Здогадайся сам.

— О, ми граємо вже в іншу гру? — він ледь помітно всміхнувся, продовжуючи годувати мене з рук. — Ну, давай подивимось. Варіант перший: я збрехав, що яєчня була ідеальною, хоча я трохи перетримав жовток?

Я мовчки похитала головою.

— Варіант другий: я сказав, що мені подобається коли ти дивишся на мене?

— Що? Ти збрехав на рахунок цього? — я примружилась.

— Не підходить, значить третій варіант, — його голос став нижчим. — Я збрехав, що буду тримати руки при собі, коли ми засинали, хоча насправді весь час хотів притиснути тебе ближче?

Я знову похитала головою, стримуючи усмішку. Каспіан зітхнув.

— Тоді я здаюся, Аделін. Скажи мені, у чому моя жахлива брехня?

— Ти вмієш бути милим, — зауважила я, проковтуючи чергову скибочку.

— Це погано? — він підняв брову.

— Ні, це добре, але я вже налаштувалася на суворого і власного чоловіка.

Каспіан коротко засміявся. 

— Обіцяю виправитися, як тільки ти повністю одужаєш. А поки що терпи мою турботу.

Я знову втупилася в нього і закрила очі.

— Ти хочеш їсти? — запитала я подивившись йому в очі.

Каспіан не відповів. Він раптом завмер і подивився на мене. Це був той самий погляд — пронизливий, важкий, він ніби зазирав мені в саму душу, вивчаючи кожен мій спогад.

— Що? Щось не так? У мене щось на обличчі? — занервувала я, мимоволі торкаючись щоки.

— Все нормально, — тихо відповів він, не відводячи очей.

— То чого ти так глянув?

— Нічого.

Він повільно провів тильною стороною руки по моїй щоці.

— Та що-о?

Лагідний Каспіан вмить зник. Він різко подався вперед, схопив мене за горло — не боляче, але владно, фіксуючи на місці — і притягнув до себе. Його губи накрили мої в жорсткому, вимогливому поцілунку. Я обожнювала цю його сторону: владну, трохи агресивну, ту, що не питає дозволу.

Але в цей самий момент ідилія розлетілася на друзки. Вхідні двері відчинилися з таким гуркотом, ніби їх вибили. До вітальні завалилася галаслива компанія, приносячи з собою запах морозу та хмари снігу на куртках.

— Ми повернулися! — крикнула Лея, струшуючи сніг прямо на килим. — Озеро — це просто космос!

Ми швидко відсторонились, але він не одразу відпустив мене, я швидко злізла і сіла поруч. Серед знайомих облич Девяна та Крістіана я побачила гостю, ту саму Клер. Вона була зовсім не такою, як я собі уявляла. Висока, з короткою стрижкою чорного кольору, що яскраво контрастував із її блідою шкірою. На ній був величезний лижний костюм, який не міг приховати її крихкої статури, а на переніссі виднілося кілька ластовиння.