30 Розділ

Але біля самої машини шлях їм перегородив хлопець, якого ще вчора Каспіан хотів вбити. Побачивши подругу у руках «холодного професора», він миттєво збив кулаки.

— Гей, Дарроу! Що ти з нею зробив? — вигукнув Едісон, роблячи крок вперед. — Ти її образив? Якого лиха ти взагалі до неї лізеш?

Каспіан навіть не змінився в обличчі. Він лише міцніше пригорнув Аделін до себе, дивлячись на хлопця як на прикру перешкоду на дорозі.

— Едісоне, ваші когнітивні здібності явно не встигають за вашим темпераментом, — крижаним тоном почав Каспіан. — Я просто побачив свою ученицю в стані стресу і вирішив допомогти. Це називається емпатією.

— Що ти сказав? — не вгавав хлопець.

— Слухай сюди, хлопче, — Каспіан зробив квінтсенцію своєї холодної люті. — Поки ти намагаєшся вибудувати хоча б одне логічне речення, я вже вирішив проблему, яку ти навіть не здатен усвідомити. Якщо ти хочеш допомогти — відійди з дороги й не заважай працювати силам тертя твоїх підошв об асфальт. 

Едісон відкрив рота, намагаючись щось відповісти, але словесний удар Дарроу був настільки влучним і принизливим, що хлопець просто закляк на місці, червоніючи від сорому. Каспіан, більше не звертаючи на нього уваги, відчинив дверцята машини, обережно посадив Адель на пасажирське сидіння і, обійшовши авто, сів за кермо. Рев двигуна BMW поставив жирну крапку в цій розмові.

— Не звертай уваги, — кинув він Адель, рушаючи з місця. — Деякі люди просто не здатні бачити далі власного носа.

Каспіан краєм ока помітив, як щось летить в машину і встиг прикрити своєю спиною Аделін. Гучний звук розбитого скла вдарив по вухах. Дрібні кристали порцелянового кольору розлетілися по салону, обсипаючи шкіряні сидіння та одяг. Каспіан різко взяв голову Адель в руки: вона сиділа нерухомо, дивлячись широкими від шоку очима на Каспіна. Той почав повертати голову в різні боки, переконуючись, що вона впорядку, хоча у самого з плеча вже почала йти кров, просочуючись через пальто. 

— Давай просто поїдемо, — прошепотіла вона, дивлячись прямо в очі професору. 

— О ні, — голос Каспіана став аномально спокійним, що було набагато страшніше за крик. — Я проведу з ним належну «бесіду».

— Виходь, поговоримо по-чоловічому! — вигукнув Едісон, розпалений власним безглуздим вчинком. 

— Не треба, Каспіане! — Адель вчепилася в його рукав, але чоловік уже відчинив дверцята.

Він вийшов на мороз. Його постать у чорному пальті здавалася монументальною на тлі нічного міста.

— Ти зазіхнув на Адель? Я цього так не залишу! — Едісон майже задихався від люті. 

— То у вас є почуття до неї? — Каспіан запитав це з якоюсь дивною, майже науковою цікавістю, хоча всередині ревнощі вже підступали до горла, перекриваючи кисень. — Цікаво складається... — додав він з отруйною іронією.

Едісон не витримав і кинувся вперед. Удар прийшов прямо в щелепу Каспіана. Голову відкинуло назад, на губі миттєво виступила гаряча кров, металевий присмак якої лише розпалив внутрішнього звіра Дарроу. Хлопець замахнувся вдруге, але Каспіан спрацював на випередження: він перехопив кулак і одним блискавичним рухом скрутив руки Едісона за спиною.

Почувся приглушений стогін болю. Хлопець, безсило затиснутий професором, почав панічно постукувати по нозі Каспіана, благаючи відпустити. Той розтиснув захват і зневажливо штовхнув його від себе. Едісон полетів на асфальт, почувся звук тканини, що розривається — його синя куртка була безнадійно зіпсована.

Але приниження лише додало хлопцю зухвалості. Він знову кинувся на Дарроу. Каспіан майстерно виставляв блоки, його рухи були вивіреними, наче за підручником з фізики — мінімум зусиль, максимум ефекту. Нарешті він перехопив Едісона, зафіксував його голову і вже заніс кулак для нищівного удару по відкритому обличчю студента.

Він був готовий зламати йому носа. Був готовий знищити його фізично за кожну секунду, яку той провів поруч з Аделін. Але в останню мить він відчув руки на своєму поясі. Тендітне тіло притиснуте до його спини, змусивши Каспіана похитнутися.

— Касс... не треба, прошу... — її голос, повний відчаю та сліз, став тим самим запобіжником, що зупинив реактор.

Кулаки Каспіана повільно розтиснулися. Він важко видихнув пару, відчуваючи тепло Адель за спиною. Він відпустив Едісона, з силою відштовхнувши його в бік кучугури снігу.