20 Розділ

— До лиха договір, Аделін. Я спалю його власноруч і розвію попіл на всі чотири сторони, якщо ти ще раз згадаєш про нього.

Він знову подався вперед, і в його очах промайнуло щось таке глибоке, що в животі Аделін злетіла зграя божевільних метеликів.

— Ти думаєш, я можу пам’ятати всі ті пункти, коли ти стоїш поруч? — прошепотів він, торкаючись чолом її скроні. — Я хочу бути твоїм єдиним чоловіком, що дає тобі увагу. Я хочу бути єдиним, хто обіймає тебе, хто цілує.

Це визнання вдарило в самісіньке серце. Адель відчула, що якщо він зараз не зупиниться, вона просто розчиниться в ньому.

— Стій! — вона вперлася руками йому в груди.

Каспіан застиг. Його м'язи під її долонями були напружені, як струни, але він слухняно зробив пів кроку назад, не зводячи з неї хижого погляду.

— Одна дівчина сьогодні перестріла мене, — почала Адель, намагаючись втихомирити тремтіння в голосі. — Вона приревнувала. Влаштувала сцену, погрожувала викрити моє минуле, якщо я не доведу їй протягом доби, що між мною та Едді нічого немає.

Каспіан звузив очі, його кулаки стиснулися. 

— То ти зустрічаєшся з ним? Це тому ти бігла до нього? — він зробив різкий крок до неї, але Адель виставила руку вперед, зупиняючи його.

— Ні! Не зустрічаюся. Але сьогодні він зізнався мені. Сказав, що я йому подобаюся.

Каспіан завмер, і здавалося, від нього зараз почнуть відлітати іскри. 

— І? — витиснув він крізь зуби. 

— Що «і»? 

— Що ти йому відповіла, Мартон?

Адель витримала паузу, спостерігаючи, як він буквально закипає. 

— Я сказала, що він мені теж подобається.

На секунду здалося, що Каспіан зараз справді щось розтрощить. Він розвернувся, змахнув рукою, мало не знісши лампу з тумби, його обличчя перекосило від такої дикої люті, яку вона ніколи не бачила. Він закрив обличчя руками і шумно видихнув.

— Значить, подобається? — гаркнув він. — Значить, він отримав те, що хотів?

— Я сказала, що він мені подобається як друг! І тільки так. Бо мені подобається інший.

Каспіан зупинився на пів русі. Він повільно повернувся до неї, дихаючи важко, як поранений звір. 

— Хто? — запитав він коротко, і в цьому слові було стільки прихованої загрози, що стало зрозуміло: назване ім'я стане для цієї людини вироком. — Хто цей «інший», Аделін?

Адель подивилася прямо в його очі — ті самі, що щойно обіцяли спалити весь світ заради неї. Вона зітхнула, напівсилувано посміхаючись крізь напругу.

— Якщо ти обіцяш стояти спокійно, нічого не трощити, я скажу.

Вона зробила крок до нього. Каспіан застиг. Він дивився на неї так, ніби вона щойно встромила йому ніж під ребра і повільно його провертала. Його грудна клітка ходила ходором, а вена на шиї напружилася до межі.

— Добре… даю слово, — прохрипів він, роблячи крок до неї. Його руки мимоволі тягнулися до неї.

— Стій. 

Каспіан застиг. Його очі потемніли, ставши майже чорними від суміші нестерпного болю та безсилої люті. Кожен м'яз його тіла напружився, наче він готувався до удару, від якого неможливо захиститися.

Він знав: зараз прозвучить це ім’я, і світ, який він так відчайдушно намагався втримати, розлетиться на друзки. Це був кінець. Фізичний біль від ран минулого не йшов ні в яке порівняння з тим, як зараз розривалося його серце. Одне слово — і він втратить її назавжди.

Його обпалила думка, що він більше ніколи не зможе відчути запах її волосся чи тепло шкіри під своїми пальцями. Він ніколи більше не притисне її до себе, не почує її дихання поруч. Відтепер він втрачав навіть найменше право просто дивитися на неї здалеку. Вона стане для нього забороненою зоною, чужою, недосяжною.

Він стояв на самому краю прірви, і вона була тією єдиною силою, що могла скинути його вниз одним лише словом. Але Каспіан раптом усвідомив: він зовсім не проти впасти. Якщо штовхне саме вона — це буде найкраще, що з ним траплялося. Бо перед тим, як він полетить у безодню, вона торкнеться його. Хоча б на мить, хоча б для того, щоб відштовхнути, але він відчує її тепло.

Він бачив її рішучість і розумів: якщо без нього вона буде щасливою, якщо його відсутність стане для неї порятунком — він відпустить. Він дозволить їй зробити цей останній рух. Заради її посмішки він готовий був не просто піти, а зникнути, розчинитися в цій темряві, яка чекала на нього внизу.

Його очі зустрілися з її поглядом востаннє, перед тим як опустити погляд в підлогу. Якщо твоє щастя вартує мого падіння, то я вже готовий зробити крок до краю.