04. Смарагдове щастя

 - Бабусю, менi приснився дивний сон. Менi снилось, що я дерево. Я  верхiвка, а ти моє корiвня. А ще, в моєму деревi є дупло. Але воно менi не болить. Воно ж моє, - дрiбнесеньке Тонiне щастячко кожного ранку переповiдало їй свої кольоровi сни.
- Яке ж ти дерево? Ти квiточка. Малесенька i гарнесенька, - Антонiна брала Настю на руки, несла до ванної кiмнати, до кухнi. Годувала смачними оладками зi сметанкою.  Дякувала долi, що та подарувала їй спiлкування з донечкою сина, хоча Михайло i не визнавав свого батькiвства. Та бабусю не обдуриш. Їхня Настуся. Зeленi очi, щира душа, Раїна багата уява. 
 - Снилась музика. Я чула музику на небi. Вона така красива, - Настуся пiдбiгла до пiанiно i почала шукати потрiбнi клавiшi. Бринiли одинокi звуки, якi нiяк не хотiли зв'язуватися у мелодiю. Виходило зовсiм не те, що снилося, - бабусю, одночасно звучало багато iнструментiв. Я не можу їх передати.
- Тобi потрiбно навчатися в музичнiй школi, - бiдкалася Антонiнa, - але рано, ти ще маленька. 
 - Менi снилось, що я була принцесою. Я розумiла мову квiтiв, дерев, тварин i птахiв. Вони розкривали свої таємницi. Це так цiкаво! Бабусю, давай з тобою складати казки. Я буду диктувати, а ти записуватимеш, - Антонiна брала зошит i ретельно виводила слова i речення з дивних снiв коханої онуки.
 Настуся пiдростала. Вiдвiдувала гуртки. Антонiна брала дiвчинку з собою на роботу. Працювала костюмером в Театрi опери i балету. Навчила онучку шити i вишивати. Мала надiю, що Настуся закохається в пiсню, як i вона. Але музика залишилась в дитячих снах. Дiвчинка захопилася малюванням. Малювала крейдою на асфальтi, на шматках паперу для викрiйок у костюмернiй, на уроках - за що мала неприємнi розмови з учителями. Iнакше не могла. Завиток за завитком, мережане прожилками листя, розетки, квiти. Кольoри - зелений, жовтийi синiй.    
- Схiдна стилiстика. Де навчаєшся? - цiкавився учитель образотворчого мистецтва.
- Воно само, - вiдповiдала. Навiть на уроках малювання Настусю несло у свiт зигзагiв i завитушок схiдного орнаменту,  якi вже через кiлька рокiв перетворилися у неповторнi картини, де українська природа змiшувалася з турецьким мереживом, а дiвчата i юнаки у вишиванках посмiхалися карими очима i пiдморгували густими бровами.
 - Бабусю, увi снi я бачила дивo. Менi приснилась корона. Вона була виготовлена iз золота i срiбла. Яка то краса! Коштовнi камiнцi гралися зi свiтлом. Уявляєш? Корона була оздоблена червоними рубiнами i зеленими смарагдами великих розмiрiв. А серед них були дрiбненькi, як сльозинки, самоцвiти. Бабусю, проколи менi вуха. Я хочу носити отi сережки iз зеленими смарагдами, що лежать у скриньцi. На коронi були саме такi камiнцi.
 Антонiна замислилась. Дев'ятирiчнa дiвчинка в старовинних прикрасах? Що з того буде?  Вирiшили, що носитиме сережки тiльки вдома.
 Мрiючи про чергову картину, юна художниця одягала смарагдовi прикраси. А увi снi вже бачила кольoри i технiку, в якiй буде написане полотно. 

   Сьгодення
 Кажуть, тi картини приносять удачу. Досить тiльки постояти коло них. А якщо, перед тим, як придбати Настину картину, загадати бажання, воно обов'язково збудеться. Коли будете в Києвi, завiтайте на Андрiївський узвiз. Серед майстрiв легко знайти Настю. Вона завжди у вишиванцi. Худенька, маленького зросту, зi смарагдовими очима i довгою косою. Мрiєте упiймати птаха щастя? Придбайте картину.