Цього разу вона опинилася у світі, де все було схоже на її власну реальність, але з однією дивною деталлю: всі поверхні були дзеркальними. Вулиці, будівлі, навіть небо — все відбивало її образ.
Вона пішла вперед, намагаючись зрозуміти, де знаходиться портал, але щось привертало її увагу. В одному з дзеркал вона побачила своє відображення, яке… не повторювало її рухів.
— Що за…? — пробурмотіла вона, спостерігаючи, як її "дзеркальне" я починає рухатися самостійно.
Відображення підійшло ближче й заговорило:
— Ти думаєш, що врятуєш всі світи? Ти навіть себе врятувати не можеш.
— Хто ти?
— Я — ти. Твій страх, твоя слабкість, твій сумнів.
Марина відчула, як сережка почала нагріватися. Відображення спробувало вирвати її з рук, але вона вчасно відступила.
— Ти повинна вбити мене, якщо хочеш вийти звідси, — сказало відображення, усміхнувшись.
— Я не можу цього зробити.
— Тоді ти залишишся тут назавжди.
Марина розуміла, що це пастка. Вона закрила очі й спробувала сконцентруватися. Сережка завібрувала сильніше, і вона почула голос:
— Справжня сила не в знищенні, а в прийнятті.
Вона відкрила очі й простягнула руку до свого відображення. У мить, коли їхні руки зустрілися, світ навколо розсипався, і перед нею з’явився портал.
#401 в Детектив/Трилер
#214 в Детектив
#242 в Фантастика
#61 в Наукова фантастика
Відредаговано: 01.01.2025