Цього разу Марина потрапила у світ, де не існувало жодних правил. Земля під її ногами змінювала кольори й текстуру: спершу трава, потім каміння, далі — вода. Небо було вкрите яскравими смугами, а в повітрі ширяли шматки землі.
— Це місце створене з безладу, — пробурмотіла вона, намагаючись звикнути до хаотичного середовища.
Вона почула голоси. Вони звучали то зліва, то справа, а іноді просто у неї в голові.
— Ти тут не маєш місця… ти принесла порядок у хаос…
Раптом перед нею з’явилася постать. Вона була схожа на людину, але її тіло постійно змінювалося: одяг, обличчя, зріст. Це був дух цього світу, який не мав постійної форми.
— Чому ти тут? — запитала постать.
— Я шукаю вихід. І відповіді, — відповіла Марина.
— Відповідей тут немає. Є лише безкінечний рух.
Марина зрозуміла, що цей світ є пасткою. Без правил вона не зможе знайти портал. Але сережка почала вібрувати, і вона вирішила використати її, щоб створити хоча б якусь стабільність.
Вона торкнулася сережки, і на мить все навколо застигло. Вперше в цьому світі з'явилася тиша. На горизонті відкрився портал, але дух хаосу кинувся до неї, намагаючись зупинити.
— Ти порушуєш баланс!
— Я мушу йти! — вигукнула Марина й стрибнула у портал.
#401 в Детектив/Трилер
#214 в Детектив
#242 в Фантастика
#61 в Наукова фантастика
Відредаговано: 01.01.2025