Перші дні в інституті

Наступні кілька днів промайнули швидко.Я розклала речі ,навела порядок у квартирі й підготовила все необхідне до навчання.Часу на відпочинок майже не було ---думки постійно поверталися до університету.

Нарешті настав день, коли я вперше мала прийти на заняття вже як офіційна студентка.

У класного керівника я дізналася ,в якій аудиторії проходитимуть мої заняття .

Піднявшися на другий поверх разом з іншими абітурієнтами Трохи хвилювалася, хоча намагалася цього не показувати .

Коли знайшла потрібну аудиторію ,прочинала двері й зайшла .

Доброго ранку ,---привіталася я 

Доброго ранку ,почувся у відповідь чоловічий голос 

Я підняла очі 

На кріслі викладача сидів хлопець ,помітно вищий за мене.Він виглядав досить спокійно , наче перебував тут цілком законно.

Цікаво ,хто він такий?

Я ще раз глянула на крісло.

Сидить на місці вчителя ...Багато чого собі дозволяє.

Хлопець подивився на мене.

Ти новенька ?

Так.

Тоді зрозуміло .Мене звати Артем .Мене попередили ,що сьогодні до цього класу приєднається нова студентка .Я сьогодні проводитиму у вас заняття.

Він на мить усміхнувся.

Представишся?

Мене звати Віолетта 

Добре, Віолетто .Сідай на вільне місце .

Я пройшла до вільної парти й сіла .

Артем тим часом піднявся з крісла ,взяв свої записи й почав готуватися до заняття 

Віолетта не високого зросту ,струнка дівчина з тендітною на перший погляд фігурою.Її довге волосся спадало на плечі ,трохи розстріпане після ранкової дороги.Великі виразні очі надавали її обличчю м'якості, хоча погляд був уважний і серйозний .

Вона не любила привертати до себе зайву увагу ,тому й одягалася досить просто.У її зовнішності не було нічого кричущого ,але, якщо придивитися ,її обличчя легко запам'ятовувалося.

Особливо очі.

У них іноді з'являвся якийсь дивний сум ,який зовсім не відповідав її спокійному виразу обличчя .

Артем дивився на неї кілька секунд довше , ніж збирався.

Де ж я її бачив?...

Сьогодні наша тема буде про те,що наші спеціальності ---журналістика й адвокатура ---мають набагато більше спільно ,ніж може здаватися на перший погляд.

Артем обвів поглядом аудиторію ,а потім на кілька секунд затримав на мені погляд.

Тому прошу уважно слухати .Ці знання можуть знадовитися вам у житті .Звісно якщо ви все-таки підете працювати адвокатами.

Дехто з аудиторії тихо розсміявся .

Я теж ледь усміхнулася.

Артем продовжив :

Мистецство інтерв'ю та допиту .

Він говорив спокійно і серйозно,ніби для нього це не була просто лекція.

Коли ми хочемо дізнатися правду ,ми не завжди запитуємо її прямо в обличчя .Іноді потрібно почати з далеку .Ставити одне питання, потім інше...поступово підводити людину до того, що насправді хочемо дізнатися.

Він зробив невелику паузу .

Іноді людина сама розповідає вам набагато більше ,ніж збиралася.

Я слухала його уважно.

Але час від часу ловила на собі його погляд.Чому він так на мене дивиться?

Чому він так на мене дивиться?

Я намагалася не звертати уваги, та це виходило не дуже добре.

Він знову подивився в мій бік.

Цікаво...

Чому саме на мене?

Артем узяв маркер і підійшов до дошки .

На ній з'явилося кілька слів:

,,Питання.Спостереження.Інформація.Висновок ."

Це ,можна сказати ,основа, ---промовив він , записуючи останнє слово .---Але на практиці все набагато складніше.

Він повернувся до аудиторії .

Наприклад людина розповідає вам історію .Здавалося б ,усе зрозуміло.Але ви слухаєте не тільки те ,що вона говорить .Звертайте увагу на деталі , на послідовність подій,на те ,що вона пропустила.

Артем щось знову записує на дощі.

Іноді найважливіша інформація знаходиться саме між словами.

Хтось зі студентів підняв руку.

А якщо людина просто помиляється?

Саме тому не можна робити висновок після першої розмови , відповів Артем .

Потрібно перевіряти інформацію .Ставити додаткові питання .Порівнювати відповіді з фактами .

Він говорив упевнено ,без поспіху .Було видно ,що він справді розуміється на тому, про що розказує.

І ще одне .Хороший журналіст не повинен одразу показувати ,що він уже зробив якийсь висновок.Те саме стосується адвоката .Ви можете мати свою версію, але співрозмовник не повинен її знати наперед.

Я слухала його ,час від часу записуючи щось у зошит .

Артем продовжував говорити, переходячи від одного прикладу до іншого.

Він багато писав на дошці, пояснював ,ставив питання студентам і навідь іноді жартував.

Але час від часу його погляд знову зупинявся на мені .

І я знову ловила себе на думці :

Чому він так часто на мене дивиться?

Пролунав дзвінок на перерву .Студенти почали збирати речі й виходити з аудиторії.

Артем стер кілька записів із дошки та склав свої папери.

Сьогодні він фактично зробив собі вільний день ,провівши цю лекцію .Тепер міг або повернутися на свої заняття або просто піти додому .

Він ще раз поглянув у бік Віолетти .

Дивно...Де ж я її бачив?

Він не став затримуватися й вийшов з аудиторії.

Наступні заняття вже не здавалися  такими цікавими .

Можливо, після лекції Артема все інше просто здавалося трохи нуднішим .У нього справді були хороші навички викладача ---він умів пояснювати складні речі так , щоб їх хотілося слухати й запам'ятовувати .

Після останньої пари всі почали збирати речі .Хтось поспішав додому ,хтось залишався поговорити в коредорі.

Я вже закинула сумку на плечі та збиралася виходити, коли до мене підійшла дівчина з нашої групи.

Віолетто ,ти вже йдеш?

Я повернулася до неї .

Так ,а що?

Ми з Софією хочемо зайти в кафе неподалік.Кави випити , трохи посидіти .Підеш з нами?_

Я подивилася на дівчину ,яка стояла поруч з Сашею .

Ми майже не встигли познайомитися ,тому я на секунду замислилася.