Розділ 38 : Діти двох світів (Фінал)

Крижаний ураган на вершині Вежі буквально збивав з ніг. Дмитро сидів на розколотому уламку трону, міцно зціпивши зуби. Його права рука палала густим фіолетовим світлом, працюючи як єдиний обігрівач, що не давав групі миттєво замерзнути насмерть. Еліс судорожно трусилася, її зуби голосно цокотіли. Вона з усієї сили притискала до себе маленьку Соню, закриваючи її від вітру. Лана стояла біля самого краю прірви, ловлячи ротом сніжинки. — Вони зовсім не солодкі, як спори в нашому Саду, — вона виплюнула сніг, різко обернувшись до Дмитра. — Це просто гостра вода. — Це реальна Земля, Лано, — прохрипів Дмитро.

«Вимкни цей вітер! Мені холодно і не подобається!» — істерично вдарив по мізках дитячий голос Аніми зсередини його черепа. — Я тобі не термостат, — зло прогарчав Дмитро вголос, стискаючи чорний кулак.

Гуркіт гвинтів раптом оглушливо посилився. Кільце вертольотів розімкнулося. Один важкий, матовий «Блекхок» без розпізнавальних знаків різко пірнув униз і жорстко завис прямо над розбитою платформою Вежі, здіймаючи снігову бурю. Бічні двері з гуркотом від'їхали. Вниз полетіли металеві трапи. — Усім завмерти! — гаркнула Еліс, інстинктивно хапаючись за порожню кобуру. — Жодних різких рухів! У них лазерні приціли!

На платформу один за одним швидко зістрибнули шестеро. Четверо елітних спецназівців у білих маскхалатах миттєво розсипалися віялом, беручи Дмитра і дівчат на приціл дивної, обмотаної дротами зброї. За ними спустилися двоє: високий, сивий чоловік із жорстким, вольовим обличчям — генерал Венс, і жінка-азіатка — доктор Ляо, яка тримала перед собою сенсорний планшет як щит.

Генерал Венс зробив два швидкі кроки вперед, ігноруючи вітер. — Доктор Дмитро Орлик? — жорстко запитав він. Дмитро не встав. Він продовжував сидіти, розтираючи свою палаючу руку. — Він самий. Вибачте, що не встаю по стійці струнко. Був важкий день. — Я генерал Томас Венс, командувач операції "Стримування". Ви хоч усвідомлюєте, що ви накоїли, докторе?! — Венс різко змахнув рукою на горизонт. — Ваша чортівня пробила фізичну діру в нашій реальності! Ви порушуєте наш простір і всі конвенції!

— Яка прикрість, — різко втрутилася Еліс. Вона рішуче зробила крок уперед, фізично затуляючи собою сидячого Дмитра від прицілів. — Генерале Венс. Агент Еліс Рід. Допуск 4. Код: Альфа-Зулу-9. Венс здригнувся і примружився. — Агент Рід. Ви офіційно вважалися мертвою. — Чутки перебільшені. Я вимагаю негайної медичної допомоги і закритої лінії з Радою Безпеки. — Ви нічого тут не вимагаєте! — гавкнув Венс. — Ви — біологічний контакт першого рівня! Ви всі заражені! — Він гидливо вказав пальцем на Лану в шкурах. — Що це взагалі за звір?! Це людина?

Лана дико зашипіла. Вона миттєво присіла, перехоплюючи гарпун і готуючись до смертельного стрибка на генерала. — Тільки спробуй ткнути в мене пальцем ще раз, залізний чоловічку, і я відірву тобі руку. Спецназівці синхронно клацнули запобіжниками.

— ВІДСТАВИТИ ВОГОНЬ! — розкотисто, як грім, заревів Дмитро і різко підвівся з трону. Його права рука сліпуче спалахнула. Чорне світло вдарило в підлогу, і лід навколо нього з шипінням миттєво випарувався. — Лано, назад! Генерале, негайно накажіть своїм псам опустити зброю! — З якого дива я маю це робити?! — огризнувся Венс, хоча сам інстинктивно відступив на крок.

— Тому що якщо вони зроблять хоч один постріл, — крижаним тоном сказав Дмитро, піднімаючи чорну руку, — я фізично не зможу Її втримати. Вона дуже налякана. А коли вона лякається... Дмитро різко стиснув кулак і направив його в небо. Хмари над Вежею за секунду закрутилися в гігантську, ревучу воронку. З неба прямо в лід біля вертольота з тріском вдарили три сліпучі фіолетові блискавки. — ...коли вона лякається, ваші міста просто зникають!

Доктор Ляо в паніці відштовхнула генерала і вибігла вперед, дивлячись на екран. — Боже мій, це неможливо... — задихаючись, прошепотіла вона. — Це не радіація! Це чисте випромінювання Хокінга! Ви... ви що, жива чорна діра?! — Я — просто остання пробка у вашій ванні, — виснажено відповів Дмитро. — Я силою тримаю весь той нижній світ у своїх жилах, щоб він не вилився на вас. — Але ви не контролюєте це! — Ляо розгорнула до нього екран планшета. — Ви можете прямо зараз закрити розломи в Одесі?! У Нью-Йорку?!

Дмитро похитнувся, як від удару в щелепу. Соня ледве встигла підхопити його під лікоть. — Які розломи? Вона... вона вже встигла вилізти туди? — Синхронізація почалася три години тому! — швидко заговорила Ляо. — Вода в морях змінює хімічний склад! В Україні з моря проростають коралові кістки! В Америці дзеркала стирають квартали! Наші уряди вже відкрили валізки з ядерними кодами, вони готують масований удар!

Дмитро міцно заплющив очі. «Ти порушила договір!» — подумки крикнув він Анімі. «Я просто хотіла швидко посадити там свої квіти... Там так нудно!» — ображено відповів голос.

Він розплющив очі і подивився на Венса. — Це не військове вторгнення. Це просто інопланетне озеленення вашого світу під стандарти Саду Кісток. І єдиний спосіб це зупинити — мені треба негайно повернутися вниз! — Вниз?! — вжахнулася Еліс, хапаючи його за плечі. — Дмитре, Вежа знищена! Ти згориш там! — У мене немає вибору, Еліс! Поки я стирчу тут на поверхні, мій сигнал занадто слабкий для відкату. Мені потрібно фізично підключитися до Ядра!

— Ви нікуди не підете, докторе, — жорстко відрізав Венс. — Ми повністю замінували і підірвали вхід у шахту під вами. — ВИ ЗРОБИЛИ ЩО?! — Лана миттєвим ривком подолала п'ять метрів і впритул наблизилася до генерала, приставивши вістря гарпуна до його горла раніше, ніж спецназ встиг моргнути. — Ви завалили Двері?! Там унизу залишилися мої брати! — Це стандартний протокол блокування загрози! — прохрипів Венс, не сміючи поворухнутися під лезом.

— Відпусти його, Лано! — наказав Дмитро і підійшов впритул до генерала. — Слухай мене уважно, Венс. У тебе рівно два варіанти. Варіант А: твої люди стріляють або в'яжуть мене. Я миттєво втрачаю контроль над вірусом. Аномалія виривається назовні і перетворює всю Землю на м'ясорубку за 24 години. Кінець вашої історії. Варіант Б: ви негайно відкликаєте своїх псів. Не стріляєте нам у спину. Я сам пробиваю ваш жалюгідний завал, спускаюся в Ядро, відкликаю всі мутації з ваших міст і намертво зачиняю за собою двері зсередини. — Якщо ви зачините Двері зсередини Ядра... ви назавжди залишитеся там, — шоковано прошепотіла доктор Ляо.