ІНТЕРЛЮДІЯ: ПОМИЛКА 404

ОБ'ЄКТ: Глибоководний апарат «Тритон-2» МІСІЯ: «Глибинний Горизонт» (пошук джерел аномального тепла) ДАТА ЗНИКНЕННЯ: 15.08.2019 ЛОКАЦІЯ: Маріанська западина, глибина 11 000 метрів. СТАТУС: Засекречено. Архів ЦРУ, папка «Інциденти нульового рівня».

(Аудіозапис відновлено з резервного буя, що сплив через 4 роки після зникнення апарата. Буй був вкритий органікою, що не має аналогів у земній біології.)

[04:12:00] Пілот 1 (Командор Венс): Глибина десять тисяч дев’ятсот. Тиск позамежний, але корпус тримає. Ми біля дна. Вмикаю зовнішні прожектори.

[04:12:15] Пілот 2 (Лейтенант Гарріс): Чекай... Командоре, подивіться на сонар. Він порожній.

[04:12:20] Пілот 1: Звісно, порожній. Тут нічого немає, крім мулу і тиші.

[04:12:25] Пілот 2: Ні, сер. Ви не зрозуміли. Немає відбиття. Звук іде вниз і... не повертається. Дна немає на приладах. Ми висимо над безоднею, яка поглинає звук.

[04:12:40] Пілот 1: Дідько, подивись у ілюмінатор! Що це за світло? Це не біолюмінесценція. Воно... геометричне.

[04:12:50] Пілот 2: (дихання прискорюється): Це сітка. Господи, Венс, це грід-сітка. Як у 3D-моделюванні. Фіолетові лінії на чорному фоні. Вони ідеально рівні. У природі не буває прямих ліній на глибині 11 кілометрів!

[04:13:05] Пілот 1: База, це Тритон-2! У нас візуальний контакт із... зі структурою. Це виглядає як каркас. Як недобудована декорація. Текстури дна не провантажилися. Повторюю: дно відсутнє.

[04:13:20] Пілот 2: (істерично): Воно прозоре! Я бачу крізь дно! Там унизу... Боже, там унизу світло. Це небо. Блакитне небо і хмари. Венс, ми на стелі! Ми повземо по стелі чийогось неба!

[04:13:35] Пілот 1: Гравітаційна аномалія! Прилади сказилися! Альтиметр показує мінус нескінченність. Ми падаємо вгору!

[04:13:45] (Звук: Пронизливий цифровий скрегіт, змішаний із тріском кісток. Чути, як обшивка батискафа починає вібрувати, як струна).

[04:13:50] Пілот 2: Моя рука... Венс, подивись на мою руку! Вона проходить крізь джойстик! Я не відчуваю металу! Мої пальці... вони пікселізуються! Я бачу свої кістки, і вони... вони зроблені з коду!

[04:14:00] Пілот 1: Закрий очі! Не дивися на пікселі! Якщо ти сфокусуєшся на них, система помітить, що ми тут!

[04:14:05] Пілот 2: Птахи... Я бачу птахів там, унизу, у тому небі. Але вони не махають крилами. Вони просто висять. Це стоп-кадр. Венс, ми — помилка! Ми — битий файл!

[04:14:10] Пілот 1: База! Аварійне спливання! Відстрілюю баласт! (Звук механічного заклинювання). Баласт не виходить! Він... він став частиною води! Вода тверда!

[04:14:15] (Різкий звук розбитого скла. Але не чути води, що вривається всередину. Чути звук, схожий на шум телевізійних перешкод, тільки дуже гучний, такий, що розриває барабанні перетинки).

[04:14:20] Пілот 2: (Голос спотворюється, стає цифровим, розпадається на байти): Мамо... чому тут так холодно... чому небо внизу... чому у мене немає обличчя...

[04:14:25] (Тиша. Абсолютна, вакуумна тиша, яка триває 10 секунд).

[04:14:35] Голос Пілота 1 (Спокійний, механічний, абсолютно позбавлений емоцій голос, який більше не належить людині): — Абонент тимчасово недоступний. Ви намагаєтеся додзвонитися до реальності, яка була видалена. Будь ласка, спробуйте в іншому житті. Або зверніться до адміністратора системи. Код помилки: Людина.

[КІНЕЦЬ ЗАПИСУ]