Розділ 12

Весь наступний день Джейн відчувала, що маєток дихає інакше. Страх ночі не відступив, навпаки — він осів у стінах, у кожному шурхоті. Аделіна трималася ближче, ніж будь-коли: куди б Джейн не йшла, дівчинка простягала руку, аби не втратити її.

Едвард після ночі змінився. Він майже не розмовляв, лише коротко наказував: «Залишайтеся в дитячій», «Не ходіть у західне крило», «Не виходьте ввечері». В його очах була втома й щось ще — відчай, який він намагався приховати.

Коли Аделіна вдень задрімала, Джейн нарешті наважилася. Їй потрібні були відповіді.

Вона тихо вийшла в коридор, озираючись, чи немає камер чи прислуги. У маєтку все було занадто стерильно, сучасно: сенсорні двері, охоронні системи, мінімалізм у кожній деталі. І водночас — порожнеча, яка тиснула на свідомість.

Західне крило.

Джейн ішла довгим коридором, де світло падало приглушено, лампи тут ніби не працювали на повну силу. Двері однієї кімнати були прочинені.

Вона завмерла на порозі.

Усередині — порожня спальня. Але на підлозі, біля вікна, хтось залишив відбитки босих ніг. Вологих. Наче людина щойно стояла тут після дощу.

Джейн серце закалатало. Вона зайшла далі й відчула різкий запах — суміш диму й чогось пряного, важкого. Запах, який не можна сплутати з нічим, він лишається в пам’яті, як відбиток.

На столику лежала срібна шпилька. Стара, з гравіюванням у вигляді літери «В». Джейн підняла її, й у ту ж мить у коридорі грюкнули двері.

Вона здригнулася й мало не впустила знахідку.

— Міс Рід, — голос Едварда прозвучав з-за спини, низький і суворий. — Я ж просив вас не заходити сюди.

Він стояв у дверях, його погляд упав на шпильку в її руці. В обличчі майнула щось схоже на лють, але миттєво сховалося під холодною маскою.

— Це… чия річ? — голос Джейн тремтів, але вона не могла мовчати.

Едвард мовчав довго. Нарешті він підійшов і взяв шпильку з її пальців.
— Її, — сказав тихо. — Вікторії.

— Вашої… колишньої дружини?

Погляд Едварда потемнів.
— Вона не колишня. Вона… не відпускає.

Його слова були загадковими й страшними водночас.

Джейн відчула, як у ній все похололо. Тепер вона знала одне: небезпека реальна. І жінка, яку вони бачили вночі, залишає після себе сліди.