Розділ 7

Джейн довго не могла заснути. Вона кілька разів переверталася з боку на бік, згадуючи холодний погляд Едварда й той зім’ятий клаптик з написом: «Назавжди моя». У голові звучало питання, яке вона боялася озвучити навіть подумки: хто насправді ця жінка? І чому її присутність досі відчувається у цих стінах?

Нарешті, близько другої ночі, Джейн почула щось, від чого серце закалатало. Це був голос. Жіночий, тихий, проте виразний. Він лунав десь здалеку, ніби з верхніх поверхів.

— Едварде… — протягнув голос, майже ніжно, але з ледь вловимою загрозою.

Джейн завмерла. Вона притиснула ковдру до грудей, намагаючись переконати себе, що це сон. Але голос повторився:

— Ти ж обіцяв мені… назавжди.

Джейн не витримала й вийшла в коридор. Тиша. Лише нічні лампи відкидали слабке сяйво. Вона зробила кілька кроків і завмерла: здавалось, голос долинає саме з того крила, де були зачинені двері з електронним замком.

Тремтячими руками Джейн торкнулася холодної стіни. Їй навіть здалося, що за дверима чути рух — повільний, ритмічний, наче кроки чи шаркання.

— Хто тут?.. — прошепотіла вона сама до себе.

— Джейн! — раптом різко пролунало за спиною.

Вона обернулася й побачила Едварда. Він стояв у півтемряві, напівроздягнений, волосся скуйовджене, очі блищали небезпечно.

— Що ви тут робите? — його голос був різким.

— Я… я почула голос… жіночий голос, — пробелькотіла вона, намагаючись знайти слова.

Едвард підійшов ближче, його тінь накрила її. Він нахилився так, що вона відчула його подих.

— У цьому домі немає жодного жіночого голосу, окрім вашого та Аделіни, — прошепотів він майже з викликом. — Запам’ятайте це.

Він схопив її за зап’ясток і відтягнув від дверей. Його дотик був гарячим, майже болючим.

— Вам потрібно спати, міс Рід. Не слухайте темряву. Вона бреше.

Він різко відпустив її руку й пішов назад сходами вниз.

Джейн стояла в коридорі, ще довго відчуваючи тепло його пальців на своїй шкірі. І розуміла: брехня — не темрява. Брехня була в його очах.

Тієї ночі Джейн уже не сумнівалася: минуле Керрінгтона нікуди не зникло. Воно жило в цих стінах. І, можливо, чекало свого часу, щоб зруйнувати все.