Місяці разом зробили їх ближчими, ніж будь-коли. Вони вже знали один одного без слів: коли один сумував — другий відчував це, коли хтось щасливий — другий радів удвічі.
Одного вечора вони повернулися до того самого парку, де все починалося — перша прогулянка, перший дотик руки. Він взяв її за руку, посміхнувся і тихо сказав:
— Знаєш… я ніколи не хочу, щоб це закінчилося.
Вона дивилася йому в очі і відчула, що тепер страхів немає. Тільки впевненість у тому, що вони разом і це — справжнє.
— І я теж, — прошепотіла вона, — бо разом ми сильніші, щасливіші і сміливіші.
Вони обійнялися, і у цей момент нічне місто здавалося чарівним.Здавалося, що все навколо зупинилося, залишивши лише їхнє тепло.
Вона подумала про всі труднощі: минулі невзаємні почуття, страхи, ревнощі, перші випробування. Все це зробило їхні стосунки міцнішими. І тепер вони були готові йти разом будь-куди — куди заведе життя, з довірою і любов’ю.
— До нових початків? — тихо запитав він.
— До нових початків, — відповіла вона.
І вони пішли вперед, тримаючись за руки, знаючи, що справжнє кохання — це коли поруч той, хто обирає тебе щодня, і ти обираєш його.