Серця, що плутаються
Розділ 16. Тепло разом
Вони проводили більше часу разом, знаходячи радість у дрібницях. Прогулянки вечірнім містом, спільні кави на роботі, сміх у книгарні — усе це здавалося чарівним.
Одного разу він запропонував невеличку поїздку на околицю міста — подихати свіжим повітрям, побути наодинці з природою. Вона спершу вагалася, але бажання провести час разом перемогло.
Вони йшли вузькою стежкою, сміялися через дрібні пригоди: він заплутався у гілках, вона підштовхнула його з усмішкою, а він обережно обійняв її ззаду, коли вона трохи оступилася.
— Ти така незграбна, — жартував він
— То ти неуважний! — сміялася вона.
І в цій простоті вона відчула: справжнє кохання не кричить, не вимагає, не перевіряє. Воно просто є.
На вершині пагорба вони сіли, дивлячись на горизонт. Сонце фарбувало небо золотом і рожевим, а вона відчула, що серце більше не боїться.
— Я щаслива, — тихо сказала вона.
— Я теж, — відповів він, взявши її руку.
Вони сиділи поруч, і світ здавався ідеальним. Тепер вони знали: маленькі радощі та щирість разом сильніші за будь-які страхи чи минулі переживання.
#499 в Молодіжна проза
#4597 в Любовні романи
Відредаговано: 11.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
