Серця, що плутаються
Розділ 13. Маленькі радощі великої любові
Вони проводили більше часу разом, відкриваючи одне одного. Кожен день приносив дрібні радощі — посмішки, жарти, несподівані повідомлення протягом дня.
Одного ранку він приніс їй каву і невеличкий букет польових квітів, просто так.
— Для тебе, — сказав він тихо, — бо хочу бачити твою посмішку.
Вона засміялася, не приховуючи здивування і щастя.
— Це так несподівано… але чудово, — прошепотіла вона.
Вони разом готували вечерю, дивилися улюблені серіали, і навіть найпростіші моменти здавалися чарівними. Вона відчувала, що поруч з ним світ стає теплішим, а страхи й сум поступово відходять на другий план.
Вона думала про те, як багато вони пройшли: минулі не взаємні почуття, сумніви, страхи. І тепер — нарешті — вона могла дозволити собі бути щасливою.
— Знаєш, — сказала вона одного вечора, спираючись на його плече, — я ніколи не думала, що таке щастя можливе.
— Я теж, — відповів він, тихо обіймаючи її. — Але тепер ми це маємо.
І у той момент вона зрозуміла: справжнє кохання — це не тільки великі вчинки чи слова.Це маленькі радощі, щирість і спокій поруч із людиною, яка обирає тебе кожного дня.
#497 в Молодіжна проза
#4579 в Любовні романи
Відредаговано: 11.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
