Вони були разом уже кілька тижнів, і все ще відкривали одне одного. Кожен день був новим, цікавим і теплим. Але життя ніколи не буває простим.
Одного вечора під час прогулянки містом до неї підійшла його колишня знайома — та сама, яка давно намагалася привернути його увагу. Вона посміхалася, загравала, і дівчина відчула, як щось стискається в грудях.
Він помітив зміну її настрою і взяв її за руку:
— Ти хвилюєшся?
— Трохи… — зізналася вона.
Він усміхнувся і обережно притягнув її ближче.
— Не хвилюйся. Мені важлива тільки ти.
І тоді вона зрозуміла, що перше випробування — не у ньому, а у власній довірі. Вона могла ревнувати, сумніватися, боятися. А могла вибрати віру в нього.
Вона глибоко вдихнула і посміхнулася:
— Добре, я вірю тобі.
Вони продовжили йти поруч, і місто навколо здавалося ще теплішим. Бо інколи справжня любов перевіряється не словами чи поцілунками, а довірою і готовністю залишатися поруч, навіть коли серце сумнівається.
І цього вечора вони відчули: їхнє кохання стає сильнішим, ніж будь-які страхи.