Серця, що плутаються
Розділ 11. Перший поцілунок
Вони сиділи на лавці в парку після вечірньої прогулянки. Ліхтарі м’яко освітлювали їхні обличчя, і місто навколо здавалося зовсім тихим.
Вона глибоко вдихнула, відчуваючи, як її серце б’ється швидше. Вони довго мовчали, просто дивлячись один одному в очі.
— Знаєш… — почав він тихо, — мені подобається бути з тобою. Більше, ніж просто дружба.
Вона відчула, як тепло розтікається по всьому тілу. Серце билося швидше, але вже не від страху.
— Мені теж… — прошепотіла вона
І тоді він нахилився ближче. Їхні губи зустрілися ніжно, без поспіху. Це був перший поцілунок, який не спішив, не вимагав нічого, крім того, щоб бути справжнім.
Вона відчула, що страх зник. Лише довіра, тепло і відчуття, що нарешті вона знайшла те, що шукала — справжнє почуття, яке росте з дружби і перетворюється на кохання.
Вони сиділи ще трохи, тримаючися за руки, і місто навколо здавалося чарівним. Бо інколи любов приходить тихо, але лишається назавжди.
#510 в Молодіжна проза
#4675 в Любовні романи
Відредаговано: 11.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
