Серця, що плутаються
Розділ 10. Страх і крок назустріч
Вона стояла на порозі кав’ярні, тримаючи чашку гарячої кави. Його повідомлення світилися на телефоні: “Ти хочеш піти на прогулянку?”
Вона хотіла відповісти «так», хотіла просто піти і бути поруч. Але в серці сидів страх — страх зробити крок і показати, що почуття вже не просто дружба.
Минулі розчарування, не взаємні почуття, невпевненість у собі — усе це шепотіло: “Що, якщо він не так відчує? Що, якщо зіпсуєте все?”
Вона глибоко вдихнула. Вітер за вікном лагідно торкався волосся, і це здавалося знаком, що час не чекати
Вона надіслала коротке повідомлення: “Добре, йдемо.”
Коли він з’явився, посмішка на його обличчі була теплою, як ранкове сонце. Вона зрозуміла, що страх не зник, але сміливість сильніша.
Вони йшли вулицями вечірнього міста, сміялися й говорили, а вона відчувала, що її серце більше не боїться.
Бо інколи найважче — це дозволити собі зробити крок. І саме цей крок стає початком того, що може називатися справжнім коханням.
#720 в Молодіжна проза
#6060 в Любовні романи
Відредаговано: 11.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
