Кажуть, місто має серце. Не кам’яне і не людське — зачароване. Воно б’ється під бруківкою, між сходами старих кам’яниць, у темряві арок, де світло ліхтарів стає густішим. Ті, хто одного разу почув його ритм, уже не можуть жити, як раніше. А якщо прислухатися, можна почути його зовсім поруч — тихе і наполегливе, наче воно завжди було тут. І ти знатимеш: воно завжди б’ється поруч із тобою.
#2032 в Фентезі
#512 в Міське фентезі
#5536 в Любовні романи
#1379 в Любовне фентезі
Відредаговано: 24.12.2025