Розділ 9. Нормальне життя віщунки

Літо 2010 року, Кіровоград

Подумати тільки, я зустрічаюся з Сашком вже майже 2 роки. Зараз я просто не можу уявити своє життя без нього. Він якось з’явився в ньому, прокрався проти моєї волі і оселився в серці, поселяючи в ньому спокій та гармонію.

Зараз дивно згадувати, як пройшло наше перше побачення в кіно, ми дивились якусь дурнувату комедію. Тоді був холодний зимовий вечір, фільм виявився не дуже цікавим, я сподівалась на поцілунки та обіймашки, але Бобрик вирішив додивитись кіно. Серйозно?

Я сприймала це мов образу. В голову лізли дурні думки про те, що я насправді йому не дуже сильно і подобаюсь. Ну звичайно! Він високий, статний, спортивний брюнет, на якого у формі заглядається мало не кожна дівчина, а я? Мила дівчинка, що вчиться на вчительку історії. Таке собі поєднання.

Якби не мій дар, подарований предками та глибоке відчуття зв’язку із цим хлопцем, ніби ми вже давно поєднані невидимою ниточкою, я б певно не погодилась на це побачення. Після сеансу ми вийшли з кінотеатру мовчки, я вперше бачила його таким мовчазним та відстороненим. Навіть коли ми ще не зблизились, а він був зіркою компанії та постійно говорив якісь дурниці, мені було спокійніше, ніж в той день.

2 роки тому, перше побачення

Бобрик дивно дивився на мене з таким теплом та ніжністю, але весь час вагався, ніби не міг почати важливу розмову. До чого це все? Що відбувається? От де той дар віщування, коли він так потрібен, а?

Нарешті Сашко відмирає та підходить до мене ближче. Ми стоїмо на тролейбусній зупинці, але їхати не хочеться. Хочеться залишитись тут:

– Лано, ти така гарна, я навіть боюсь почати розмову, - справді хвилюється, а я тетерію, не розумію, що такого він мусить мені сказати.

– Господи, Бобрик, ти добити мене вирішив? Не цілуєш, не обіймаєш. Що це взагалі за побачення таке? – мить і він перехоплює моє обличчя обома руками, міцно цілуючи. Я відчуваю його холодний ніс та гарячі губи, притискаюсь ближче і вже повністю втрачаю бажання сперечатись.

Якби знала, що саме це спровокує мого друга на активні дії, то накричала б на нього набагато раніше. Господи, як солодко він мене цілує, та це ж мій перший поцілунок…

Переживаю, що нічого не вмію, але в процесі розумію, що можу згодом навчитись. Доведеться лише частіше практикуватись. Та хіба ж це проблема?

Трохи з силою відхиляється від мене, припиняючи поцілунок:

– Я переїжджаю в Черкаси після Нового Року.

Що?

Як?

Не можу нічого вимовити, бо не зовсім розумію, навіщо це побачення і… Господи, якого біса?

– Маленька моя, я хочу щоб ти знала, що відчуваю до тебе щось дуже серйозне. Хочу, щоб ти стала моєю дівчиною, але зараз в моєму житті якраз той момент, коли мрії нарешті здійснюються. Я мушу зробити вибір між тобою та роботою мрії, але не можу і не хочу. Мені потрібно все і одразу.  Я з дитинства мріяв стати рятувальником, але в нашому місті немає профільних закладів, тому я почав навчання в Льотній Академії за схожим напрямком. Лише зараз звільнилось місце в Черкасах. Якщо я зараз поїду, то за 2 роки зможу вже піти працювати. Розумієш? 2 роки казарми та спеціалізованого навчання.

Він хвилювався так сильно, що навіть трохи тремтів, чи то було від холоду. Я не знаю. Мені було радісно від того, що Бобрик був у захваті від своїх майбутніх перспектив, але… Ну, не так я уявляла наше перше побачення, не так.

– Лано, скажи щось? – він замовк і дивився мені в очі, поки я приходила до тями.

– Вітаю, дуже рада за тебе. Правда.

– Дякую. Але допоможи мені, скажи, що ти про це думаєш? Ти мені потрібна, дуже. Я не можу забрати тебе з собою, якби хоча б не казарма. Це важче, ніж я думав…

– Я поки не розумію, що це означає для мене. Стосунки на відстані після кількох побачень?

– Так, чому ні? Тільки якщо ти згодна. Це тимчасово. Я довчуся, отримаю роботу і ми будемо жити разом. Ти переведешся на дистанційне навчання, чи на заочне. Це ж можливо?

– Бобрику, це занадто. Я…

– Я знаю, але я закоханий у тебе. Я постійно думаю про тебе. Нумо спробуємо? Як не вийде, то не вийде.

Він дивився на мене як той кіт з мультика, а я боялась навіть дихати. Хіба можна в один день запропонувати зустрічатись, вперше поцілуватись, а потім вивалити на людину щось подібне??? Таке могло трапитись тільки зі мною.

– Спробуємо, - промовила тихо і він знову мене поцілував, цього разу з жаром та якоюсь приреченістю.