Серцем знаю
03.01.1912
Сьогодні народилася моя прекрасна Євгенія. Блакитні очі, маленький носик, постійно похмуре обличчя і навіть впевнені золотаві пасма волосся на голові. Вона така чудова, така маленька і тендітна. Пологи тривали дуже довго і болісно, але зараз мені вже краще, бо я тримаю на руках найцінніший скарб. Маленька дуже схожа на свого батька, який до речі зовсім не зрадів появі маленької принцеси замість майбутнього офіцера. Степан мало не луснув від люті, коли дізнався, що в нього донька, а не син.
Зате трохи пізніше, йому дали Євгенію на руки і він пом’якшав, навіть посміхнувся своїй дитині, особливо, коли повитуха сказала, що вона схожа на нього «як дві краплі». Трохи пізніше граф підійшов до мене, поцілував мою руку та подякував за прекрасну донечку. Це було доволі мило, як для Степана, завершив свою промову він так: «Ти маєш відновитися, піклуватися про нашу Євгенію та народити мені ще сина».
Оце вже ні! Навіть думка про близькі стосунки із цією людиною мене жахала, але всередині був штиль і спокій. Я ніби розуміла, що ця людина мене більше ніколи не торкнеться.
Зараз я не можу думати про це, але голос усередині заспокоює, зігріває, дає надію на краще. Маленьку донечку не хочеться нікому віддавати навіть на мить, бо я ще не намилувалася своєю милою квіточкою, своєю красунею. Моя Євгенія, ти будеш прекрасною дівчиною.
#654 в Фентезі
#136 в Міське фентезі
#379 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.09.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
