28.04.1911

Сьогодні неймовірна спека, як для весняного періоду. Я досі не можу відійти від того, що сталося зі мною вдень – руки тремтять, голос не слухається, а серце калатає немов скажене. За планом ще зранку ми із служницею поїхали в село до Дарини із новою партією продуктів. Для мене ця поїздка наче ковток свіжого повітря, адже мої нові покоївки просто зводять із розуму. Вони зі мною увесь час, навіть до вбиральні ходять. Постійно запитують про самопочуття, чи щось болить, чи не нудить.

А мене нудить, справді дуже сильно нудить від усіх цих людей навколо. Саме тому на шляху додому я попросила зупинити підводу біля мого улюбленого яру, щоб трохи побути на самоті із природою та подихати пряними травами, суворо заборонивши іти за мною. Мабуть розлючена вагітна графиня справді справляє враження, бо за мною ніхто не пішов. Я доволі далеко відійшла від дороги, присівши на високу траву у затінку від бузини, ослабила корсет і трохи поплакала.

Ця надмірна емоційність часто впливає на мене, однак усі вже звикли до дивної поведінки пані Ніни Нікольської. У затишку багаторічного дерева мені стало так добре і так сумно водночас, що я ще трохи поплакавши просто заснула.

Далі все було ніби уві сні. Мого чола торкнулася тепла та шершава чоловіча долоня, вона пахла скошеною травою так приємно, що хотілося притулитись до неї ближче. Коли я відкрила очі, то одразу почала посміхатись, бо переді мною навколішках сидів Андрій, мій Андрій. Він так давно не приходив до мене у снах, що я ледь не розтанула від нового видіння. Обійняла його за шию та чмокнула у щоку, намагаючись притулитись трохи ближче.

Але замість приємного баритону «Неллі, моя Неллі» я побачила в його очах здивування та зніяковіння. Чоловік явно не розумів, що відбувається, а я трохи заплуталась у реальності та власних бажаннях. Першим до тями прийшов він:

- Пані, з Вами усе добре? Побачив, що тут хтось лежить у затінку, а сонце жарить нещадно. Вам погано? – моє ніяковіння поступово переростало в шок, бо я розуміла, що це не сон і я бачу Андрія у реальному житті. Та хіба таке можливо?

- Та мабуть трохи перегрілася, вибачте. Здається я Вас із кимось сплутала!

- Так і подумав, бо не щодня на мене вагітні напівголі дами кидаються із поцілунками…

О, Господи, я ж і справді мало не в одній сорочці, бо дурнуватий корсет усі ребра перетиснув. Андрій протягнув мені мою шаль, змочену в прохолодній воді, тому я швидко схопила її та протерла червоне обличчя.

- Ви б без нагляду не гуляли тут, у Вашому положенні треба себе берегти, про що тільки думала? – суворо подивився на мене Андрій. Ні, його очі не блакитні, а майже зелені із глибокою сірою прірвою на дні, де можна потонути за секунду. – Я проведу Вас до рідних?

- Ні-ні, я тут сама дійду, на мене чекає підвода, - так не хотілось від нього йти, але ж вибору не було. Я досі не могла повернути відчуття реальності.

- Пробачте, пані, та мушу запевнитись, що із вами та малюком усе буде добре, інакше який із мене чоловік?

Я навіть не збиралася йому суперечити. Та коли ми дійшли до мого транспорту, здивуванню знову не було меж. Павло Георгійович, що кермував кіньми, звернувся до Андрія, як до свого старого знакомого:

- О. Андрію, синку, ти як тут? Вже познайомився із пані графинею Нікольською?

Було видно, що Андрій здивований не менше за мене:

- Ще ні, прошу пробачити мене, панно! Андрій Григорович Вільний, схоже на те, що ваш новий працівник, - а ситуація знову ставала дедалі незрозумілішою. Трясця!

- Пані Ніно, ваш чоловік давно хотів відновити альтанку на задньому подвір’ї, та я довго не міг знайти файного майстра. Андрій – чудовий столяр та взагалі на всі руки майстер, він ще із моїм племінником з дитинства майстрував із дерев’яшок усіляких. Ви йому тільки завдання дайте, він усе чудово зробить! Голову на відсіч можу дати, - дід Павло навряд чи обманював, але зараз то мені було не дуже важливо.

Я щойно налетіла на чужого чоловіка із обіймами, а він тепер ще й працюватиме у нашому домі. До того ж це Андрій, той самий Андрій із моїх снів. Чи це може бути правдою? Я маю стримати свої емоції, маю взяти себе під контроль та зрозуміти, що саме відбувається в моєму житті.