20.10.1910

Може й справді мені варто обачніше писати про свої страхи у щоденнику? Варто лише поділитися ними із папером, так зовсім скоро вони стають правдою. Із Франції мій чоловік приїхав із рішучим настроєм щодо поповнення нашої родини. Більше того, він привіз із собою якогось талановитого французького лікаря, який настільки ретельно провів обстеження мого організму, що я й досі не можу прийти до тями.

Сьогодні ввечері в нас ще й за планом культурний відпочинок. Якась із дружин генералів давно планувала поїхати на театральну виставу до Єлисаветграду. Раніше я ніколи не бувала у театрі, тому навіть не могла уявити, як це буде. Я сподіваюсь на приємний досвід адже неприємностей достатньо вдома.

Степан Нікольський бездушна скотина, яка продовжує спотворювати все прекрасне, що є в моєму житті. Цього разу він залишив без платні пані Клавдію на кілька місяців, коли його охоронці зупинили на виїзді із маєтку підводу із продуктами для дітей у селі. Поки матері працюють у полях, бо чоловіків на селі майже не лишилось, дітям наших працівників доводиться часто недоїдати. Це просто вершина цинізму, коли у нас лише на сніданок щодня є кілька видів свіжої випічки, а зовсім поряд діти не мають нормальної їжі.

Вже близько року за моїм наказом, більша частина невикористаних за день продуктів та випічка відправляється у село, бо ж у нас достатньо усього. Так я робила хоч щось для наших людей, але Степан забрав у мене і це. Ми знову багато сварилися.

- Ты разбазариваеш мои деньги! Додумалась кормить обездоленных, тьфу! Мы даем им работу, они должны быть рады, а ты разбалуешь слуг, так еще и ножки свесят. Чтобы больше такого не было!

- Степане, будь-ласка, то ж лише продукти для дітей!

- Воот! Для детей! ДЕТЕЙ! Вот детей мне и рожай, а не корми чужих отпрысков, от которых никогда не будет никакого толка. Только свинопасы да деревенщина неотесанная. Сын, Нина, мне нужен сын. Наследник и точка. Вот родишь, тогда и будешь ставить свои правила.

Лікар кілька разів питав мене чи не вживаю я в їжу якісь рослинні напої чи специфічні продукти. Він справді розумний, бо зрозумів, що я навмисне не вагітнію. А зараз я не зможу довго тягнути із цим питанням. Сама думка про Степана та подружній обов’язок мене гнітила. Однак лише народивши йому дитину я могла б надовго позбутися його нічних приходів до мене. Насправді я щоночі знову бачилась із Андрієм. Це було дивно, але так реально. Прокидаючись в ранці, мені більше за все знову хотілось заснути, щоб побачити його та всю ніч блукати босоніж по росі, тримаючи його за руку.

В мене немає вибору, я маю народити Степану Нікольському дитину, але я не зроблю йому подарунку – це буде дівчинка. Сина я народжу Андрію. Ця думка викликає в моїй душі таку дику впевненість, що аж перехоплює дух. Просто знаю. Я знаю це напевне, але хіба таке можливо?