Пролог

Знову дощ. Не можу сказати, що не люблю таку погоду, але тоді мама не пускає гуляти у дворі із друзями, а мені дуже нудно сидіти у квартирі. Чого доброго ще доведеться мити чи прибирати.

- Світланко, коли вже така погода, нумо наведемо порядки у шафі? Мені якраз треба перебрати старі документи, знайти татову справку із автошколи для поновлення водійського посвідчення…

От трясця! Невже вона читає мої думки? Тепер дихати пилюкою, перебираючи старезні папери. За що мені це все?

- Мамо, а може я книжку почитаю чи уроки пороблю? – надія відвертітися від цієї халепи ще жевріла в моєму серці. Ба ні, не прокатило.

- Поробиш, вивчиш, але трохи пізніше.

Ну от! Що може бути нуднішим та безглуздішим за прибирання? Все одно за кілька годин, максимум днів пилюка ляже на своє улюблене місце, а мороки ж скільки. Цікаво, я колись стану зацикленою на чистоті? Зараз у це мало віриться.

Маму прибирання навіть заспокоює, а я здається нервую тільки ще більше. Краще б щось почитала. Вона як завжди почала із розбирання завалів усіляких пакетів та склянок, а я просто вивернула все з поличок на підлогу і почала сортувати.

Так, що тут у нас? Якісь бланки сіро-жовтого кольору, що буквально дихають Радянським Союзом. Щось по комунальним, явно не стосуються водійських посвідчень. Йдемо далі. Мої шкільні подяки, похвальні листи, якісь анкети…. Так-так, здається я влипла надовго. А це що в нас?

Зі старої книги «Кобзар» випав старий товстий зошит, його обкладинка була вручну розмальована трояндами, а в куточку гарним почерком виведено «Неллі Соловей». Хм, і шо це за Неллі та чому її зошит у нас вдома?

- Маам, а йди сюди? Хто така Неллі Соловей?

- Хто??? А, це щоденник твоєї бабусі Ніни, здається вона вела його в юності. Там напевно якісь дівчачі дурниці. Ти знаєш, вона до того як із твоїм дідом одружилася була графинею, але в ті часи то не дуже безпечно було. Ти ж вчила історію добре? Більшовики були страшні люди. «Влада народу!» Ех… Хочеш, забирай собі?

Насправді історію я не знала, навіщо вчити те, що вже було, може краще жити тут і зараз? Нехай історію вчать історики, а мені більше мови подобаються і література. Я охоче забрала гарний зошит собі. Погортала сторінки, і помітила, що він весь був розписаний датами та якимись подіями із життя Неллі, моєї бабусі. Якось дивно вона вела щоденник: між записами іноді було кілька місяців перерви, а іноді записи йшли мало не щодня, деякі сторінки були вирвані.

Мені стало конче необхідно прочитати його повністю, хоча я й розуміла, що останні записи також було видалено. Мама ще намагалася повернути мене до прибирання, та де там! Мене поглинув щоденник, мене поглинуло чуже життя.