Граєшся ти почуттями,
Як кіт з клубком ниток,
І впиваєшся ти пазурами,
Як, наче би зробив ковток.
В руці твоїй кілька сердець жіночих,
І б'ються вони разом в такт,
А ти лиш зробиш вдих глибокий,
Вдихаючи солодкий їхній аромат.
По руці стікає червона кров дівчача.
Сорочка чорна, і очі, що пітьма в них, раптом, оселилась,
Заполонили душу твою і серце вже загибле.
Та може, раптом, живе в тобі зосталось щось?
У кріслі чорному, м'якому ти сидиш,
І погляд.. погляд твій величний.
Такий жорстокий, у спину мені дихаєш,
І одночасно, ковтаєш крик пронизливий.
Чому, про тебе можу говорити, багато різних слів?
Чому, ти досі слухаєш мене уважно?
Чому, для тебе колискова – мій мелодійний спів?
Чому, поряд з тобою мені не боязливо?
А знаєш, могли б ми гарну пару скласти,
Та знаю я найбільший твій секрет.
І як же будеш ти тягар оцей нести?
Коли не вийде з нас закривавлений дует?
Відредаговано: 15.09.2025