Глава сім

Олег

Ще із самого ранку все пішло шкереберть. Я прокинувся та відчув як на мені хтось лежить, розплющивши очі я побачив руду голову на своєму плечі та руку, яка була на мені, повернувши голову я відчув солодкий з терпкими нотками аромат. Він ідеально описував її терпка, запальна та вперта, але моментами прекрасна, мирна та захоплююча. Я швидко відігнав свої думки та пішов у низ.

— Тристан, ходімо!

Ранковий спорт добре допоміг заспокоїти емоції, які вирували в мені. Коли я повернувся у будинок, то побачив як моя гостя хоче втекти.

—Добрий ранок, відьмочко!

.........

Ця розмова, як я і думав нічого мені не дала , вона вперто хоче вирішити все сама . Дорога на роботу видалася не з найкращих, чоловік  на заправці ледь не облив мене кавою, ще й кошеня кинулося під машину. Звичайно, я його забрав проте жити воно у мене не зможе через собаку,але якщо залишу його в кімнаті відпочинку,можливо хтось захоче його собі. Залишаю кошеня із кормом та водою і прямую в ординаторську. 

— Добрий ранок, Джейк уже на місці потрібно підготуватися до операції?

— Він взяв вихідний погано себе почуває.- відповідає Сара.

— Добре, тоді ти попрацюєш зі мною.

— На жаль, не можу, в мене операція з Крістіаном .

— Ти ж не хочеш сказати , що мені доведеться працювати з Ломбарді?

— В житті не все буває так як ми хочемо іноді доводиться виходити із зони комфорту.– відповів знайомий голос.

Я повертаюся та бачу як вона гордо стоїть позаду мене.

—Та можете не хвилюватися, я справжній профі у цій справі.

— Чи це справді так, ми ще побачимо. Сьогодні ти моя асистента перевір аналізи та стан пацієнта , я не хочу помилок.

— Це вже зроблено, проте я хочу сама провести операцію .

Я зменшую відстань коли між нами залишається лише кілька сантиметрів, дивлячись їй у очі , кажу:

— Нізащо! Ти не можеш цього зробити.

— Якщо припущу хоча би найменшу помилку звільнюся. Але якщо ні , то стану головним лікарем на два тижні.

— Домовились операцію проведеш зі мною під моїм наглядом . Починай збирати речі!

   До операції все готово і я вже бачу як вона прямує в передопераційну кімнату, тому прямую до неї.

— Я так розумію ти вже зібрала свої речі.- кажу із ноткою зухвалості.

— Ой, я зовсім забула була зайнята, обирала речі до свого нового кабінету.

— Шкода замовлення доведеться скасувати, Відьмочко.

— Це ми ще побачимо, пане Робот.

 Операція тривала понад чотири години, але вона впоралася, змогла та довела свою майстерність. Для мене це не стало здивуванням, з самого початку я був впевнений у ній на всі сто, це лякає раніше не було людей на яких мною було покладено так багато надій, та чому саме вона викликала в мене це почуття великої довіри? З цим питанням мені доведеться розібратися самому, але моє ставлення до неї змінюється і мені це не подобається. Відьма повільно починає причаровувати, потрібно вибиратися з впливу який на мене створює Олена .