Глава шість

Олег

Гуркіт у двері розбудив мене я поглянув на годинник. Друга ночі кого пронесло в такий час? Спустившись у низ я відчинив та був шокований на порозі стояла Ломбарді.

—Чим зобов'язаний у такий час?- я помітив занепокоєний вираз на її обличчі та вона швидко його приховала.

—Прийшла поцікавитися чи сподобався подарунок? О, який гарний будинок я зайду!

Вона ввійшла в середину, я не міг зрозуміти що відбувається.

— Ще раз запитаю чому ти тут?

Вона сіла на диван і я побачив рану на нозі, яка була прихована під сукнею.

— Що з тобою трапилося?

— Я їхала з бару разом із Карі, після того як ми висадили її біля будинку таксист різко змінив маршрут і я згадала,що твій дім поруч тому вискочила з машини. І ось я тут не турбуйся я зараз піду .

— Ти нікуди не підеш на дворі ніч, я не відпущу тебе. Зачекай хвилинку.

Я пішов на кухню за аптечкою та стаканом води. 

— Мені справді не зручно, я все таки піду.

— Ти нікуди не підеш, а зараз дай мені оглянути рану і випий ось ці ліки.

Вона сіла на диван і я почав оглядати її ногу. Поріз був не глибокий і декілька подряпин, їй дійсно пощастило. Обережно промивши рану , я наклав пов'язку. 

— Ти запам'ятала номери машини таксиста?

Та відповіді не було.

— Олено? 

Я підвів погляд від рани на неї та зрозумів вона заснула. Місячне сяйво красиво подало на її обличчя та волосся. Вона дійсно красива дівчина, її зелена сукня з вирізом та декольте додавала їй шарму , а волосся розсипалося ніжними хвилями по її плечах. Лише на мить захотілося провести по них рукою.

—" Так заспокойся про що ти думаєш, вона твоя конкурентка"

Я обережно вкрив її ковдрою та пішов у кімнату. Завтра ми це обговоримо той покидьок має понести покарання.

Олена

Я прокинулася у ночі від прохолоди. Можливо в мені,ще був алкоголь і це додало мені сміливості. Піднявшись на другий поверх та знайшла спальню , знявши сукню я лягла під ковдру та відчула тепло чужого тіла, але це зараз не мало значення втома перемогла.

Ранкове сонце, яке освітлювало кімнату змусило мене розплющити очі. Красива простора кімната у мінімалістичному стилі, меблі з дерева та панорамні вікна, які відкривали чудовий краєвид на море." Так яке,ще море?" В моїй голові почали вирувати думки. Вчорашній вечір де ми всі у барі , веселощі, та те як я вистрибнула з машини та прийшла у дім Руденка "Чорт забирай я в його домі , ще й в його спальні!" 

Швидко одягувшись, я спускаюся у низ та вже прямую до виходу, як раптом чую голос.

— Добрий ранок, відьмочко!

Я повільно обертаюсь на знайомий голос.

—Добрий.... Чекай як ти мене назвав?

—Відьмочка, - весело відповідає хлопець.

— Ще одне слово і я візьму свою чарівну паличку, та виправлю посмішку на твоєму обличчі!

— Мені вистачить лише простого "дякую". Ну знаєш, або вибач, що вночі я роздягалася і залізла до тебе у ліжко.

— Добре, я справді не мала вчора бути тут, а тепер мені час йти не буду завдавати ,ще більше проблем .

— Зачекай, ти запам'ятала номери машини? 

— Я сама розберусь, бувай! 

Я швидко вискочила за двері, мені потрібно все обдумати та спочатку робота.