Глава четверта

Олег

Хлопець розбирався із документами до самого вечора , поглянувши на годинник зрозумів ,що намагаючись заспокоїти себе роботою зовсім забув про час. Зібравши речі він вийшов з клініки та вирушив додому. По дорозі нічного Нью-Йорку він натиснув на газ своєї Audi хлопець відчував як адреналін пробирається під шкіру. Та відчуття швидко розвіялися дзвінком телефону.

— Чим я заслужив доволі пізній дзвінок?

— Я знаю , що ти не любиш про це говорити , але я хочу влаштувати вечірку на честь твого дня народження.

— Воно лише через місяць , Марго!

— Так , тому попереджаю тебе заздалегідь. Тридцять буває лише раз у житті хочу щоб вони запам'яталися тобі надовго.

— Мені здається це погана ідея,– сухо відповів я.

— Ніяких заперечень! Кожен рік ти тікаєш у гори або сидиш у дома один . Зроби виключення хоча би раз , будь ласка!– жалібно попросила сестра.

— Добре , але я не хочу нічого знати про організаційні питання , домовились?

— Звичайно братику! До речі поки не забула вечірка в тебе у дома.

— Що ? Якого дідька Марго?

— На добраніч ,любий!😘

Дзвінок перервався, от чорт доведеться знову носити цю маску "робота" перед усіма , а я просто хотів відпочити від людей.

Коли я відчинив двері будинку мене зустрів радісний собака , негаючи час я відчинив терасу та вийшов разом із ним на пляж . Ця дівчина ніяк не покидала моїх думок " самовпевнена, горда , імпульсивна" вона розлютила мене і здивувала одночасно так стоп,що це за думки  потрібно позбутися її інакше вона принесе мені неприємності.

Уранці після всіх моїх ретуалів у двері подзвонили. 

— О , добрий ранок!

— Я прийшла по ключі і оглянути територію.

— Може влаштувати вечірку в ресторані?

— Пане Олег, це просто нахабство маючи будинок на березі океану робити вечірки де-інде.

— Розповіси мені свій план?

— Ти сам не хотів знати пам'ятаєш?!

— Добре здаюсь , поспішаю!

— Хай щастить, люблю тебе!

— І я тебе!

День складається просто чудово , прийом розпочнеться о дев'ятій годині , зараз тільки восьма значить " риженька відьмочка" не  встигне.

— Всім доброго ранку колеги! Я хочу пояснити ситуацію що сталася вчора .....

Проте мене зупиняють двері ,що відчиняють це вже стає традицією , чорт забирай!

— Доброго раночку!

Вона впевнено крокує у кабінет. Як вона дізналася про брифінг? Хто доповів?

— Я припускала ,що ви зачекаєте мене та гідно представите колективу!

— Знаєте , що з людьми роблять припущення?

— І що ж вони роблять?- серкастично відповідає вона.

— Вони їх вбивають!

Всі мовчали ніхто в цій клініці не піде проти мене , але не вона.

— Якщо хтось захоче мене вбити я вб'ю їх першою. — Шановні колеги , я новий хірург за обміном раніше працювала у Туреччині ,але зараз я тут за обміном. Розумію вчорашня подія викликає у вас багато запитань , але все вже вирішено , прошу прийняти мої вибачення , сподіваюсь ми з вами будемо працювати продуктивно , дякую за увагу!

Через пів години коли всі вийшли з кабінету я вирушив на обхід пацієнтів . День був насичений різні діагнози та люди і до кожного клієнта свій підхід . Мені потрібна кава.

Коли я увійшов до ординаторської всі про щось перешіптувались та раптом замовкли.

—Щось сталося?

— Ееем, Лєна запросила нас у бар ввечері, ми думали ви знаєте?

— Ні , але гарно вам повеселитися.

Чому вона зробила це за моєю спиною невже хоче підірвати мій авторитет.

Коли я під'їхав до будинку на порозі побачив подарункову коробку "Роботу" я засміявся невже Марго не могла залишити всередині. Зайшовши у дім я поклав коробку на стіл та відкрив її. Пляшка червоного вина, листівка та іграшка робот.

" Бар- це місце де люди спілкуються та розважаються. Роботу краще насамоті , але я знайшла вам ідеального співрозмовника "Кларк 😘

Я розсміявся від душі , Кларк помиляється я не робот . Емоції шкідливі у моєму житті і я це давно зрозумів. Настрій зіпсувався захотілося дістати той клятий альбом.