Глава друга

Олег 

Наші дні 

Будильник продзвенів о п'ятій ранку. Я вийшов на пробіжку із собакою, ранковий спорт -це частина мого дня. Він допомагає зібратися з думками та емоціями , що дуже важливо для моєї роботи. Коли я завершував сніданок мій телефон задзвонив це була  Марго . Моя сестра єдина сім'я що є в Америці . Наші батьки вирішили повернутися до України та провести пенсію в горах, тому купили будиночок у Карпатах, де зараз і живуть. Ми є підтримка та опора один для одного тому завжди тримаємося міцно , які б життєві труднощі нас не спіткали . Поговоривши із сестрою вирушаю до клініки . 

— Добрий ранок,- я роблю кивок.

Незважаючи на свій юний вік я вже головний лікар та маю хорошу репутацію у хірургії. Зазвичай у понеділок в нас нарада саме туди я вирушаю . Заходжу в кабінет та вітаюся з колегами .

— Добрий ранок , як справи у клініці?

— Справи йдуть чудово , операція з трансплантації серця пройшла успішно . Відділення нейрохірургії очікує на нове обладнання.

— Ця операція стала.....

Та я не встигаю продовжити , бо в кабінет вривається медсестра.

— Олег Володимирович, там жінка вона привезла пацієнта з ножовим пораненням та заявила,що сама прооперує його. Вона закрилась в операційній ,що нам робити ?

Всі сиділи у шоці проте я відчував як в моїх жилах закипає кров . "Потрібно заспокоїтися". Я виходжу з кабінету та вирушаю в операційну . Вона зачинена швидко піднімаюся в кімнату нагляду та бачу двох жінок , що проводять операцію незважаючи на погляд , яким їх пропалюю я . 

 Ці дві години які я проводжу під операційною намагаюся заспокоїти себе . Думки не дають мені спокою " Хто вона така ? Що тут робить , хто їй дав право на такий ризикований вчинок ? Але головне ,що я з нею зроблю за це ? " 

 Двері відчиняються , персонал швидко заходить в операційну щоб перевірити пацієнта. 

— У мій кабінет швидко!- мій голос крижаний , але всередині все кипить від гніву.

Коли вона заходить в кабінет я маю змогу краще поглянути на неї . Руде волосся ,що  розсипається на плечах , зелені очі у яких помітно виклик , доволі привабливі груди та стегна , що змушує мене змінити гнів на інтерес , проте лише на мить.

— Що ти в біса собі дозволяєш! Хто ти така чорт забирай? - мій голос звучить суворо з бажанням знищити .

— Ваш новий лікар- хірург за обміном,- спокійно відповідає вона.

— Після того , як ти поставила під загрозу життя пацієнта ,- моє обличчя набує злої посмішки .—Нізащо!

— У вас точніше " у тебе " немає вибору контракт підписаний , ваш лікар вже у Туреччині.

— Тоді готуйся , що з тебе вимагатимуть у двічі більше .

— Мені не звикати , а от вам доведеться . Я не слідую всім правилам і завжди дію в інтересах пацієнта . Та вимушена визнати мій вчинок був необдуманий , все ж пацієнт врятований , тому гарного дня!

Вона вийшла з кабінету залишаючи за собою змішані емоції . Я розгадаю цю головоломку за її рік роботи тут , але не покладатиму надій ,що вона покине це місце раніше .