Глава 28

Роджер та Ешлі повільно танцювали, потайки насолоджуючись обіймами один одного. Він хотів ще ближче притиснути її до себе, так щоб не було жодного клаптика її тіла, який би не торкався його. Але не можна...

А вона ледь стримувалася зараз від того, щоб не потягнутися ближче до його вуха і попросити впустити її в своє життя, бо кохає до нестями! Але ж обіцянка...

Раптом все стихло, згасло - зал поринув в цілковиту темряву та тишу. Користуючись нагодою та загальним замішанням, герцог обхопив Ешлі руками за талію і міцно пригорнув до себе, зариваючись обличчям в її волосся. Вдихнув востаннє аромат, як наркоман перед свідомою зав'язкою.

- Ти зводиш мене з розуму! - прошепотів в той час, коли вже де-не-де спалахували екрани телефонів і чувся гул здивованих питань, що сталося з електрикою. Він ризикував, але продовжив, - І я не можу забути ту ніч. Поки що,  - додав, і Ешлі напружилась в його руках. - Але ти помиляєшся, я зможу! І не дозволю фізичному потягу до тебе зруйнувати життя тобі й собі! - він відпустив її і відступив крок назад.

Знову зазвучала музика і дискошар закрутився всіма вогнями над їхніми головами, а в серці Еш і далі була тиша й темрява після його зізнання. В вухах дзвеніло як після гучного пострілу. Проте це і був постріл, тільки вербальний, в самісіньке серце. Дівчина дивилася на нього, і її погляд був красномовніший слів. В грудях стиснуло і, здавалось, ось-ось ця важкість задавить її, поглине. Знала, що так буде… Але сподівалася… - на що?!

Отямилась лише, коли Кріс підійшов з міс Браун та поклав їй руку на спину, заявляючи свої права. Ешлі не чула, що він казав, її очі не відривалися від містера Мортімера. Мовчки вона розвернулася, коли кавалер легенько підштовхнув її в напрямку сцени, і дозволила вести себе.

Здоровий глузд підказував Роджеру, що він все робить правильно, а от всередині все протестувало проти цього рішення. Він не зводив погляду зі спини Ешлі, де тільки що його рука пестила ніжне тіло, а натомість вже там лежала долоня іншого.

- Міс Браун, я на кілька хвилин!

- Звісно, - кивнула Амелія, проводжаючи його поглядом. Вона відчувала, що щось змінилося в його поведінці: став різким, нервовим, злим.

Крістофер познайомив Ешлі зі своїми друзями, хоча вона й посміхалась і не втрималась від кількох гострих словечок в їх адресу, та думками була далеко. Потім було знайомство Кріса з братом та їх компанією, він легко влився в її коло спілкування, оскільки володів харизмою та мав підвішаний язик, як то кажуть. Ніколас довго хмурив брови, кидаючи оком на вбрання Еш, та зрештою заспокоївся. Кеннет видався йому нормальним хлопцем, який не образить сестру. До того ж йому кортіло якнайшвидше втекти звідси разом з Ліліан: віднедавна йому приємніше було проводити час з коханою наодинці, ніж витрачати його на алкоголь та гулянки. Йому того вистачило. Проте перед тим, як піти, все ж таки виказав Еш свої гнівні коментарі щодо сукні. Лілі ж обійняла та спитала, чи все гаразд, і лише після її стверджувального кивка та широкої посмішки, попрощалася.

- Ну от тепер можна і повеселитися! - прокричала Ешлі на вухо Крісу, на сцені якраз виступала група з ритмічною композицією. - Що ти там казав про контрабанду? - вона підморгнула. Еш хотіла напитися, щоб градус в крові заглушив ті нестерпні слова, почуті сьогодні. І якби ж він не відчував нічого до неї, це ще б зрозуміла, але ж ні - мучить і себе, і її.

- Ходімо! - оживився Кеннет, лукаво посміхаючись, йому й самому кортіло, хлопці його вже зробили кілька вилазок, щоб не помітно так одразу, а в нього не було можливості. Кілька пляшок віскі заздалегідь сховали в туалеті. Ешлі зовсім не турбувало те, що зайшли вони в чоловічу кімнату, напроти - їй було байдуже. Якийсь першокурсник, мило почервонівши, завмер біля пісуара, побачивши її, а потім вискочив, на ходу защібаючи штани. Кріс дістав зі схованки пляшку із рідиною кольору міцного чаю і подав Ешлі.

 - Леді перша! Келихів, на жаль, немає.

- О, не переймайся! - якось сумно посміхнулася дівчина. - Мені сьогодні прояснили, що до леді я не дотягую, тож зійде й так! Вона зробила кілька ковтків з горла, відчуваючи, як в роті горить вогнем, а в грудях розливається приємне тепло, проганяючи оніміння. Кеннет вирішив не звертати уваги на її ремарку, тим більше неодноразово чув, що інколи Еш буває дивною. В цьому й проявляється її неординарність та привабливість.

- Я казав, що ти дуже вродлива?! - мовив натомість.

- Ага, - усміхнулася, і знову пригубила з пляшки. В голові вже трохи паморочилось. - Безліч разів сьогодні!

Ешлі протягнула віскі Крісу, і поки той пив, вмостилася на тумбі з умивальниками, що йшли в ряд, притулившись до дзеркала, яке приємно холодило оголену спину. Поманила пальцями, щоб він віддав напій, але хлопець зрозумів це по-своєму, підійшов ближче, впритул.

- Мене не стомлює робити тобі компліменти, - його долоня лягла на її коліно. - Ти надзвичайна!

 - Та невже? - брова злетіла вгору, вона знову відпила кілька ковтків міцного віскі й подивилася на хлопця. - І що ж би ти зробив заради мене? Пожертвував би чимось, дорогим тобі? Вона здула пасмо волосся з ока і, вичікуючи, дивилася на нього.

Крістоферу не дуже сподобалось русло розмови, куди завела його Еш, він сподівався на відвертий флірт, гарячі поцілунки й, можливо, щось більше. Це вже як поверне вечір. Але не на вимушені докази його зацікавленості. Проте гра була того варта!