Глава 26

Наступного дня Еш подивилася зранку у свій розклад і мало не заскиглила в голос. Лекції в містера Мортімера стояли ледь не кожного дня. Як вона їх має витримати?

- Ти бачила? - звернулася до Лілі, яка теж помітила зміни.

- Нічого дивного, що вони поставили додатково їх останніми парами, вас більше тижня не було, - аргументувала, розводячи руками. Її погляд був дуже красномовним - “Сама винна!”.

Еш застогнала, хотілося тупнути ногою. З одного боку, вона дуже хотіла побачити Роджера, а з іншого - відчувати його колючий холодний погляд на собі буде зовсім нестерпно...Коли вона знає, яким він може бути!

Час тягнувся повільно наче зовсім застиг й не рухався вперед. На технологічній експертизі творів мистецтва Еш ледь не заснула, зате трохи оживилася на французькій. Вона ходила на предмет разом з Еммою, тож було з ким попліткувати, враховуючи, що дівчина пропустила новини за деякий час. Ланч пройшов, як завжди, весело й шумно, в компанії друзів, що збиралася за одним і тим же столиком. Брат ще трохи сердився на неї, але було помітно, що він вже трохи пом'якнув. Тож Ешлі припускала, що до кінця тижня їхні стосунки повернуться в попереднє русло. Зазвичай, в нього це швидше проходить, однак, певно, цього разу вона палицю таки добре перегнула. Хоч би не дізнався, що вона її не тільки перегнула, але ще й добряче наламала дров з неї, то буде їй точно непереливки. Ліліан Ешлі довіряла, їхні дівочі балачки подруга ніколи брату не розповідала, тож тут Еш була спокійна. Не скаже ж йому про ті самі “дрова” містер Мортімер?! Ешлі хмикнула собі під ніс, Роджер б тоді одним махом підписав смертний договір і собі, і їй.

Шкода, що Лілі зараз немає,  у неї в останній момент з'явилися невідкладні справи. Ешлі набрала повні легені повітря, розправила плечі й ввійшла в аудиторію, де на сьогодні мало відбутися останнє заняття. Стримано привіталася з містером Мортімером і зайняла місце в останньому ряду, подалі від нього. Ближче сидіти було небезпечно для її нервової системи: їй хотілося то поцілувати його, то видряпати очі через його впертість. Не хоче він, бачте, мати стосунків зі студенткою! Скільки прикладів навіть одруження серед таких пар. Але ж цей затявся й не підпускає до себе. А що як причина зовсім не в цьому... Ешлі завмерла. Невже справа в тому, що вона не британка й має просте коріння?! Не достойна?! Еш пожувала зубами кінчик олівця і глипнула на винуватця свого обурення. Й одразу опустила очі в стіл, бо дивився він прямо на неї, примружившись. А коли глянула через мить ще раз, Роджер вже переключився на студента. Бідолаха примудрився запізнитися на три секунди, проте й цього було достатньо викладачеві, аби не впустити його. Той понуро розвернувся біля дверей і пішов геть.

- От засранець! - пробурмотіла Еш, закотивши очі.

- Правила для всіх однакові! - наголосив він знову студентам саме в цей момент, ніби помітив реакцію Ешлі.

- Засранець! - зітхнула сусідка поруч, Лайза наче, - Але ж який красунчик! Еш повернулася й підняла брову, невже вона так голосно сказала?..

- Тільки надто похмурий завжди, і суворий, - добавила ще одна студентка, що сиділа з іншого боку від Лайзи. - Я спочатку хотіла до нього записатися на дослідницьку роботу, але передумала, - шепотіла вона далі. - Навіть хлопці його наші побоюються, сидять тихо.

- Ешлі, а як тобі було з ним в Англії? - запитала раптом та сама ж Лайза. - Я навіть ні разу не бачила, щоб він посміхнувся. Як ви ладнали? - обидві з цікавістю втупилися на неї.

- По різному, - протягнула Еш обережно, тут вона не лукавила.

- Припиніть розмови! - змусив замовкнути їх окрик викладача. - Чи комусь не терпиться написати ще один реферат?!

- Минулого разу Ви про це пожалкували, містере Мортімере! - не втрималась Ешлі від кпину.

- Чому ж, навпаки, - відповів, скануючи її з голови до ніг. - Результат - чудова знахідка, що знаходиться зараз в Тауері. Всі уважно спостерігали за їхнім діалогом, проте до кінця ніхто не розумів, як так сталося, що ця найжиттєрадісніша дівчина університету й вічно насуплений викладач опинилися разом за таких обставин, що змогли розмотати клубок таємниць й відшукати старе кольє... Оце було дивно! А ще всі помітили, що цієї теми обоє уникають, що ще було цікавіше!

Ешлі покусала губу, але нічого не відповіла Роджеру, забагато очей та вух.

- До речі, міс Пірс, - не відступався герцог, його погляд, здавалося, вже дірку в ній висвердлив. - Як просувається теоретична частина дослідження? До здачі вже не так багато часу!

- Просувається, - невпевнено відповіла дівчина. Вона боялася зізнатися, що навіть ще й не бралася за нього.

- Усі, хто записався до мене, - насилу відвів погляд від неї, - залишіться після заняття, хочу подивитися ваші напрацювання. Більш детально ми обговоримо все на індивідуальних консультаціях.

Прекрасно, подумала Еш, мало не хлопнувши себе по лобі від емоцій. І які напрацювання вона покаже?!

Містер Мортімер перейшов, нарешті, до матеріалу лекції, на Ешлі він більше не звертав увагу. Принаймні так їй здавалося.

Роджер спостерігав за потоком студентів, що виходили. Для більшості навчальний день був завершений. В аудиторії залишилися тільки четверо дівчат та двоє хлопців, не включаючи Ешлі, що сиділа на своєму місці й дивилася на нього крізь пасмо темно-каштанового волосся, що закривало половину обличчя. Стало зрозуміло, що підійде до нього вона останньою, після всіх. І цього викладач боявся найбільше!