Глава 25

- Вже за кілька днів, - відповів Кріс, і кивнув фотографу. - Думаю, досить.

- Що ще за бал? - спитав містер Мортімер, і постарався не показати своє роздратування при цьому, хоча очі його недобре блищали.

- О, Ви не знаєте?! - здивувався Кеннет, - Ви ж у списку викладачів, хто наглядатиме за дітками... Ну, щоб все було пристойно й без спиртного, - він пограв бровами, посміхаючись Ешлі, потім хлопнув себе долонею по лобі, - Вас же ж не було, певно, не встигли ще повідомити. Ну, балом це можна назвати з натяжкою, швидше вечір з танцями і живою музикою після аукціону, на якому наші університетські таланти виставлятимуть в лотах свої мистецькі роботи: живопис, фото і таке інше. Усі кошти будуть передані важкохворим студентам, що потребують зараз допомоги.

- О, це гарна ідея! Я неодмінно братиму участь! - зраділа Ешлі. - А Ви містере Мортімере? Придбаєте щось в свою невеличку колекцію?

- Звісно, міс Пірс! Це само собою зрозуміло, - не піддався на провокацію викладач.

- Що ж, тепер ваше фото для статті! - звернувся до них Крістофер. - Думаю, вам краще стати біля тієї стіни, - він вказав рукою, - буде чудова локація.

Прямуючи туди, Роджер трохи нахилився до Ешлі й сердито запитав, понижуючи голос:

- Коли це ти вже встигла?

- Що саме? - весело поцікавилася вона.

- Я маю на увазі цього клоуна! - так само тихо.

- А Вам що, містере Мортімере? - серйозно глянула на нього. - Як нам стати? - заусміхалася. Це вже до Крістофера, який саме  пояснював Джонові, що йому потрібно на світлинах.

- Отак поки добре! - кивнув він. Роджер стояв трохи позаду Ешлі. - Знімай, зараз глянемо! Клацнув затвор: один раз, другий, третій...

- А те, що Ви пишете у мене дослідницьку роботу, - дивлячись в об'єктив, прошипів герцог і додав через секунду, оскільки Кріс якраз взявся подивитися фото, чи хороший ракурс: - І якщо практичне завдання Ви вже виконали, будемо вважати, то над теорією потрібно ще попрацювати й оформити відповідно.

Ешлі хмикнула.

- А практику в скільки оцінили? - вона повернула голову назад й глянула на нього з-під вій, -  Вам сподобалось? - прикусила губу, не зводячи погляду. По тому, як звузились його зіниці й він шумно втягнув повітря, Ешлі побачила, що герцог зрозумів підтекст. Гаряча хвиля пройшлась по тілу дівчини від того, яким поглядом обпалив її викладач.

- Може, кілька фото сидячи зробимо? - запропонував Кеннет, відриваючись від екрану фотоапарата.

- Вистачить цих, - відрізав Містер Мортімер і відійшов від Ешлі. - Перейдемо до інтерв'ю. У мене багато справ!

- Звісно, як скажете, - погодився Крістофер.

Відбувалося все це недовго, хлопець просто записав на диктофон розповіді містера Мортімера та Ешлі, пообіцявши після написання статті обов'язково дати їм на узгодження. Потім попрощався, поцілувавши Еш в щоку, відсалютував викладачу та Ліліан і ретирувався разом з Джоном, що мовчки поплентався за ним услід.

 На пронизливий погляд Роджера Ешлі знизала плечима, забрала з рук Лілі свої речі, яка підійшла до них, і обидві покинули аудиторію, кивнувши на прощання.

Як тільки вони закрили за собою двері, Еш скинула з себе маску життєрадісності. Вона потягнула подругу в туалет, щоб хоч якось втихомирити свої емоції. Хотіла вмитися холодною водою, та передумала - макіяж того не витримає. Тому вона просто виплеснула це все на Ліліан:

- Ні, ну ти чула? Ти це чула? - вибухнула вона, розмахуючи руками.

- Я не чула, я бачила! - наголосила на останньому подруга, перевіряючи кабінки, чи вони бува не самі. - Ешлі, що сталося в Англії? Та нахмурилась і потерла сильно лоба пальцями, спираючись на умивальник.

- В тебе є пудра? Шкіра блистить...

- Еш?

- То є чи нема?

- ???

- У нас був секс, - випалила вона, і прикусила губу. Ліліан аж рота прикрила рукою, складалось враження, її очі зараз вилізуть з орбіт. - О, як полегшало! - зізналася Ешлі, видихнувши з шумом.

Секунд п'ять Лілі мовчала, втупившись своїми великими синіми очима на подругу. Нарешті, вона відкинула своє довге хвилясте волосся назад, поправила ремінець сумки на плечі, і відкрила рота, щоб щось сказати. Але знову його закрила, подумала хвильку, і, нарешті, спромоглася видавити:

- В мене немає слів!

- О, я очікувала чогось змістовнішого від тебе, - скривилася Еш. - Або хоча б...ти здуріла...чи там...ти ідіотка?!!! Або щось на кшталт…в тебе зовсім клепки немає?!

- Те, що ти перечислила, у мене зараз крутиться в голові, не сумнівайся, - запевнила її Ліліан. – Але почекай трохи, дай перетравити...

- Я сама досі не можу все перетравити, - сумно зітхнула Ешлі, - коли бачу його – все перевертається всередині. Дивне таке відчуття в животі, ніби летиш у прірву, як невагомість! І дурниць ще більше роблю…

- Куди вже більше?! – дорікнула подруга. – Еш, він – твій викладач! Про що ти думала? Про що ВІН думав? До того ж старший за тебе!

- І це добре! – вигукнула вона, у неї навіть сльози навернулися. – Дуже-дуже добре! Він – вже самодостатній чоловік. Розумієш? Так, зі своїми комплексами та тарганами в голові, але у кого їх немає?! У мене?! І мені цікаво його розгадувати, пізнавати, дізнаватися щось нове. Набридли вже ці зелені донжуани, що корчать з себе Бог знає кого, поговорити немає про що, окрім футболу й любовних походеньок. Чим більше очок – тим краще! А на ділі – пшик…, - її трясло від емоцій, зопалу дівчина загорнула волосся з лоба, мало не видерши пасмо.