Глава 11

Як тільки двері за Ешлі закрилися, герцогиня перевела погляд на сина.

 - Що все це значить, Роджер? - її голос звучав холодно і владно. Чоловік  не поспішав відповідати, знаючи, що тим самим ще більше злить матір. Повільно він підійшов до столика з напоями, відлив собі трохи шеррі, підняв келих до світла, що розсіювалося по кімнаті вишуканою люстрою, кілька секунд помилувався, як переливається вино в кришталі, і лише потім зробив ковток. Надворі темна ніч, а мати ще не в ліжку, чекала його. Це здивувало.  Більше того, наказала слугам зустрічати його біля парадного входу.

 - Це значить, мамо, - почав Роджер спокійно, обертаючись до герцогині обличчям, - що я зустрів в Америці дівчину, покохав її і хочу взяти за дружину.

 - Не мели дурниць, - обурено вимовила герцогиня. - Кохати – то доля селюків, а ти - герцог.

 - Це упередження XVIII століття, а зараз на дворі ХХІ – століття кардинальних перемін!

 - Ми, Мортімери, завжди підтримували старі традиції і ніколи не уподібнювалися цим, - герцогиня Марч запнулася і зробила нетерплячий жест рукою, підшукуючи слово, - революціонерам-лібералам, які наївно вважають, що, давши свободу всякому наброду, досягнуть більшого процвітання країни,  - вона говорила це з долею презирства й осуду, ніби випльовувала слова. - Але розмова не про це.  Що це за особа з тобою?

 - Ця особа, герцогиня Марч, - різко сказав Роджер, - моя наречена, тому додайте своєму голосу трохи поваги!

Йому чомусь дуже не сподобалася зневага до Ешлі в голосі матері. І тепер ця ситуація його вже зовсім не забавляла, а скоріше навпаки - злила. Дівчина не заслуговує такого ставлення, навіть в її відсутність. Джеррі мучила совість, що він втягнув Еш у все це з власної примхи. Побачити, як стара герцогиня навісніє від того, що щось іде не за її планом – особлива втіха для нього.

 І йому ще доведеться пояснити свій вчинок Ешлі. Дідько, як він це пояснить?! Але ж і вона його не питала, коли обманом полетіла разом з ним до Лондона, зробивши йому, так званий, сюрприз. Так що це легка помста з його боку.

 - Не можна герцогу одружуватися з простою дівчиною без титулу або хоча б аристократичних коренів, - не здавалася герцогиня, хоча тон змінила.  - Ти вже забув Анну?

 - Ви ж самі сказали, герцог не може дозволити собі кохати, тому це питання недоречне. Я сприймаю Анну як сестру, не більше. Тільки піддавшись на Ваші вмовляння, ми з нею заручилися. І це було великою помилкою й принесло Анні лише страждання.

 - Я зустрічалася з нею, - роздратовано кинула герцогиня-вдова, нарешті, зійшовши з місця. Вона пройшла до дивану і сіла. - І ледь вислухала цю нісенітницю про її неповноцінність. Що за маячня?! Дівчина просто боїться першої шлюбної ночі, як і всі.  За тобою завжди натовпами ходили жінки, хіба ти не міг звабити власну наречену?

 - Іноді мені здається, що Ви чуєте тільки себе. І Вам немає діла до оточуючих.

 - Мені завжди є діло до оточуючих, - заперечила вона. - Тому я і не скасовувала Ваші заручини, в Анни це пройде, - з упевненістю вимовила герцогиня.

 - Очевидно, я неправильно висловився, бо мав на увазі, що Вам плювати на почуття інших.

Роджер уважно подивився на матір, але побачив лише впертість і непохитну віру в її власну правоту.  Допивши залпом напій, він кинув стакан на стіл і попрямував до виходу.

 - Ми ще не закінчили, - наполегливо, з нотками наказу, промовила герцогиня Марч, але син навіть не обернувся, кинувши на ходу:

 - Завтра вранці ми їдемо в Нотінгем.  Добраніч.

 - В Нотінгем? Чи не хочеш ти сказати, що...

 - Саме це я і хочу сказати, - перебив її Роджер.  Біля дверей він зупинився і ще раз глянув на сувору холодну жінку, яка вважалася його матір'ю. - І до речі, раджу Вам якнайскоріше анулювати мої заручини з Анною, щоб вчасно уникнути непорозумінь, - грюкнувши дверима, Джеррі вийшов в хол.  Більшість його розмов з матір'ю закінчувалися саме так, він неодмінно виходив з себе, і щоб не наговорити зайвого просто йшов. Роджер піднявся сходами на другий поверх, повернув праворуч, потім ще раз наліво і пройшов по довгому коридору. Людині, яка не виросла в Лідс Касл, складно орієнтуватися в заплутаних ходах середньовічного замку, нехай і з сучасними зручностями, однак в дитинстві було надзвичайно весело грати тут в хованки разом з братом.  До того моменту, поки мати не карала їх за це.

Діти герцогів не поводять себе так.

Майбутньому герцогу не дозволено лазити по деревах.

Спадкоємець титулу повинен дотримуватися всіх правил хорошого тону.

Справжній аристократ ні в якому разі не повинен опускатися до дружньої бесіди зі слугами.

Благородний джентльмен знає собі ціну.

Всі ці настанови матері досі звучали в голові, йому годинами читали моралі про те, що майбутній герцог повинен робити, а що ні.  Він заздрив дітям простих слуг, які зранку до вечора проводили на свіжому повітрі, вигадуючи щоразу нові ігри. З яким сумом він спостерігав за ними з вікна класної кімнати, де вивчав томи латині й інші мови, і отримуючи різкою по пальцях за те, що посмів на секунду відволіктися. Тож не дивно, що, врешті-решт, Роджер збунтувався і вирішив робити те, що йому хочеться. В Америці він дихав на повні груди. Напевно, тому Джеррі піддався спокусі, нехай не насправді, кинути матері ще один виклик - дозволити думати, що він хоче одружитися на дівчині з Америки. Він чудово розумів, що герцогиня Марч ніколи не прийме цього.