Глава 2

- Еш, ти як?  Все нормально?  - запитала тихо Лілі, як тільки закінчилася лекція. Потік студентів повільно рухався до виходу з аудиторії, прощаючись з містером Мортімером.

  - Ти про що? - весело проспівала Ешлі, життєрадісно усміхаючись.  - А, забудь. Сама винна.

  Чорта з два, винна, подумала вона про себе. Мила Еш теж вміє кусатися.

  - Слухай, - продовжувала подруга і знизила голос, наближаючись до столу викладача, - можливо, ти й запізнилася на хвилину, але це не означає, що потрібно говорити з тобою, як з дитиною, що наробила шкоди!

  - Все добре, люба! Не бери в голову, - але проходячи повз викладача, дівчина навіть не глянула в його бік, і не попрощалася. Їй потрібно тільки вийти за двері, а там вже вона дасть волю емоціям. Чи ні?! Все той же суворий голос наздогнав її, не встигла вона й два кроки зробити.

  - Не забудьте підготувати реферат!

  Ешлі вся напружилася, але розправила плечі й обернулася, обдарувавши свого кривдника широкою посмішкою. Тільки її зусилля ніхто не оцінив. Звертаючись до неї, Роджер Мортімер навіть не потрудився відірватися від свого блокнота, в якому щось позначав.

  - Про що мова?! - відказала Еш, розтягуючи слова. - Я всі ночі просиджу в бібліотеці заради цього реферату!

  - Сумніваюся, - коротко кинув він, так само не піднімаючи голови.

  Дівчина ледве стрималася, щоб не наговорити зайвого. І плювати їй, що він викладач! Або цей чоловік тугодум, якщо ніяк не відреагував на її сарказм, або занадто холоднокровний. Швидше за все, другий варіант. Тому що, як би вона на нього не злилася, все ж лекція його, треба визнати, була досить цікавою. Господи, вперше чоловік ніяк на неї не реагує. Він навіть не дивиться на неї без потреби. Стиснувши руки в кулаки, Ешлі повернулася і попрямувала до виходу, де на неї чекала стурбована Лілі.

  Роджер відсунув блокнот і подивився вслід своїй студентці, сірі очі невдоволено звузилися, а губи стиснулися в пряму тонку лінію.

  За ланчем Ешлі й не згадала про ранковий інцидент. Всі друзі зібралися перекусити в університетському кафе. Вони завжди займали один і той самий столик на вісім персон. Їх компанія була дуже дружною, веселою й надто галасливою. Поки Майк, Наталі та Нік пішли замовляти, інші бурхливо обговорювали перший день навчання. Джастін і Сем, як завжди, перемивали кісточки першокурсницям – висновок напрошувався сам: в минулому році підбір був куди краще. Обидва - досить симпатичні, темноокі шатени, вони міняли дівчат як рукавички. Подивившись на Ліліан, Еш подумала, що ще рік тому Нік би із задоволенням приєднався до цих завзятих донжуанів. Адже саме він був їхнім прикладом для наслідування. Однак після того, як зустрів її подругу дитинства, сильно змінився.  І результат був на краще.

  - Скажіть, який він, симпатичний? - раптом запитала Емма, проте наштовхнувшись на спантеличені погляди, додала. - Я говорю про нового викладача. Наші дівчата бачили його, кажуть, він просто неперевершений, - її голос зірвався на фальцет в кінці речення як у п'ятнадцятирічного підлітка.

  - Містер Мортімер цікаво розповідає, але трохи..., - Лілі не знайшла правильного слова і замовкла.

  - ... грубий, зарозумілий та ідіот, - з почуттям продовжила за неї Ешлі, забрала тацю в Ніка, що саме підійшов, і з гуркотом поклала її на стіл. Не помічаючи здивованих поглядів і тишу, що запанувала навколо, вона вибрала собі пончик, каву й велике червоне яблуко.

  - Що трапилося? - вигукнула Наталі, яскраво-руда дівчина з невеликим розсипом веснянок на носі.  Її хлопець, Майк, вказав на три таці з їжею.

  - Очевидно, тягнучи це все, ми пропустили якісь цікаві події.

  Ешлі тільки знизала плечима, а потім, мило посміхаючись, пояснила:

  - Містер Мортімер був такий люб'язний, - награно урочисто почала вона, - що задав мені всього лише один реферат за запізнення на одну хвилину. Боюся подумати, яке покарання він би обрав, затримайся я трохи довше!

 - О, - зніяковіла Емма, - ти ж через мене запізнилася! Вибач, будь ласочка! Та махнула рукою, мовляв дрібниці, не переймайся.

 - Але якщо бути вже повністю чесною, - звернулася до Еш Лілі, - ти теж хороша!

  - Ага, тепер я вже починаю дещо розуміти, - насупився Ніколас.  - А ну давай, сестричко, викладай, що накоїла? Ешлі спокійно потягнулася за яблуком і відкусила великий шматок, насилу його пережовуючи. Вона й не думала відповідати, інакше Нік знову почне читати їй мораль про гарну поведінку. А на сьогодні їй цілком вистачило. Друзі в очікуванні її аргументів мовчки за нею спостерігали. Не встигла Еш відкусити вдруге, як яблуко вирвали з її рук.  Вона зітхнула і ображено подивилася на брата:

  - Гаразд, я це...гм… сказала дещо. Просто пожартувала, - і невинно покліпала довгими чорними віями.

  - Що ти йому сказала? - запитали в один голос Джас і Сем, явно забавляючись всім цим. Вони теж були любителями викинути номер на заняттях.

  Дівчина з явним небажанням повторила фразу, сказану раніше містеру Мортімеру. Ті почали так заразливо реготати, що й вона мимоволі посміхнулася. Але побачивши все ще нахмуреного Ніка і розширені від подиву очі Емми, видерла в Ніколаса яблуко назад і вгризлася в його соковиту м'якоть.