Серце Ізабелли або зухвалість - моє друге я!

Глава 1

Звуки веселої дитячої пісеньки наповнили кімнату, проганяючи тишу на світанку і вириваючи дівчину зі сну. Ешлі солодко позіхнула і, не відкриваючи очей, потягнулася до електронного будильника. Рефлекторно намацавши кнопку, вимкнула його, сіла в ліжку і відкрила, нарешті, свої шоколадні очі. Стрілки показували шість тридцять. І навіщо мені вставати так рано, подумала дівчина. Подивившись в дзеркало туалетного столика навпроти, Еш скорчила кумедну пику і показала своєму відображенню язика. Потім підхопилася й побігла до вікна, розсунувши штори на вікнах, впустила промені яскравого ранкового сонця в кімнату. Ну, звичайно! Сьогодні ж починається новий навчальний рік.  І оскільки вона є вже третьокурсницею, то і вибір наряду в цей день вимагає більш прискіпливої уваги. Ось чому вона так рано завела будильник!

  Ешлі красиво одягалася і мала бездоганний смак. Загалом в університеті вона була однією із законодавців моди, дівчата її наслідували, а від хлопців не було відбою. Тонкі риси обличчя і гострий розум робили її неповторною. Сама ж Еш не вважала себе красунею, проте знала, що щось в її зовнішності постійно притягує до неї людей. Можливо, вся справа в життєрадісності та усмішці?! Коли вона досягала її карих очей і в них спалахували живі вогники, від дівчини не в силах було відвести погляд.  Вона заряджала всіх своєю невгамовною енергією, на неї неможливо було довго сердитися, через те, певно, всі витівки сходили їй з рук. За спину її часто називали «нестримна Еш». Це прізвисько виправдовувало себе повністю. Іноді, здавалося, дівчина просто свідомо потрапляє в чергові неприємності і кидає виклик долі, незмінно виходячи потім сухою з води.

  Від яскравого сонця сліпило очі, Ешлі прикрила повіки і насолоджувалася, вбираючи його тепло як губка. Напевно, Лос-Анджелес - найсонячніше місто в світі, де кожен предмет відображає на своїй поверхні яскраві відблиски, заливаючи світлом все навколо. За власним бажанням, дівчина ніколи б в житті не поміняла місце проживання. Ще раз глянувши на блакитне небо без жодної хмарини, вона задоволено посміхнулася і попрямувала у ванну, намагаючись на цей раз не дуже голосно грюкати дверима. Її старший брат, Ніколас, і подруга дитинства, Лілі, були ще ті сплюхи. Але з іншого боку, якщо ці двоє кожну ніч проводили разом, природно, що їм хотілося поспати з ранку довше. Коли рік тому Ешлі пропонувала Лілі пожити в неї, оскільки їх з братом батьки постійно перебували в роз'їздах, вона навіть не припускала, яку послугу зробить Ніку. Спочатку таке рішення викликало шквал протестів і гостру неприязнь з його боку, але як виявилося пізніше, ці двоє закохалися в один одного по вуха, що, без сумніву, дало їм можливість спершу наробити купу дурниць і лише потім розставити все по своїх місцях. Зараз вони були разом, безмежно щасливі й готові на все заради своєї половинки.

 Іноді спостерігаючи за цією парочкою, Еш відчувала себе самотньою і непотрібною, а десь глибоко всередині спалахували маленькі іскорки заздрості, які вона негайно придушувала на початку їх зародження. Дівчина не заздрила їм в буквальному сенсі, просто їй теж хотілося відчути щось подібне. Браку чоловічої уваги в неї не було, і найчастіше вона вибирала з ким їй зустрічатися, а з ким ні. Ешлі могла обвести навколо пальця будь-якого хлопця в університеті та поза ним, але це зовсім не те. Хіба можна змусити себе закохатися? Або якимось певним чином викликати ці почуття в собі? Та й як це зробити, якщо не знаєш, що то таке?  Але дівчина не впадала у відчай, і кожного разу дивлячись в очі черговому прихильнику, чекала. Чекала, що ось, нарешті, клацне всередині й вона відчує... кохання! Нічого не відбувалося…

Ніхто не знав, що насправді діялося в її душі, тому що на обличчі завжди грала посмішка.

  Ешлі прийняла душ і висушила голову, випрямивши свої неслухняні темні пасма, які ледь торкалися плечей. Часто вона підкручувала їх кінчики вгору, що надавало їй якусь грайливість, але сьогодні вирішила, що трохи серйозності не зашкодить. Вона ж уже старшокурсниця. Покінчивши з цим, дівчина почала готувати сніданок. Час від часу їй допомагала Лілі, але сьогодні, мабуть, вона була більше зайнята її братом. Їх спільна подруга Емма завжди дражнила Еш: «Я не розумію, як така гламурна дівчина і непосида як ти, може так смачно готувати, і при цьому ще й отримувати від цього процесу задоволення. З глузду з'їхати". Дивно, але Ешлі справді подобалося готувати.  Поки вона здійснювала автоматичні дії: різала овочі чи робила соус, то подумки встигала продумати наряд чи зачіску, замість того, щоб півгодини стояти перед гардеробом і вирішувати в чому піти, кусаючи губи і витрачаючи дорогоцінний час. Вона називала це раціональністю мислення.

  Коли сніданок був уже майже готовий, Ешлі вирішила, нарешті, розбудити Ніка та Лілі. Перед дверима зупинилася, зітхнула і постукала.

  - Агов, соньки! Скільки можна спати? Чекаю вас через п'ять хвилин.  Сніданок вже майже готовий.

  - Ми зараз, сестричко! - пролунав бадьорий голос Ніка, потім почувся тихий сміх Ліліан. Що-що, а спати вони точно не збиралися, скоріше навпаки, подумала Еш. Раніше вона б вихором увірвалася в кімнату, не постукавши, і почала б всілякими способами будити цих негідників, отримуючи задоволення від моменту. Однак раніше вони спали кожен у своїй кімнаті. Дівчина знову зітхнула, потім похитала головою, ніби відганяючи якісь спогади і посміхнулася. Все на краще, подумала вона. Зате тепер не чути кількаповерхову лайку, коли Ніколас крався вночі від Лілі, натикаючись на меблі в темряві.

  Близько восьмої Ешлі вийшла до вітальні, де її вже чекали Нік та Лілі, щоб разом поїхати в університет. Побачивши сестру, Ніколас захоплено присвиснув:

  - Еш, пожалій хлопців. Вони і так за тобою юрбами ходять!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше