Розділ 18

Анна

Смс:

Назар - ресторан "Золотий глобус" восьма вечора сьогодні. 

Я побачила смс від Назара, коли закінчила розмову з Олександром. Сьогодні вечором має відбутися дуже важлива зустріч. Назар має підписати важливу угоду. Я маю бути поряд з ним. Думка про те, що ми маємо поводитися, як закохані за вечерею, видавалась мені абсурдною.

Першим ділом треба було привести себе до нармального вигляду. Підійшла до шухляди, і витягнула візитку, яку дав мене Олександр під час фотосесії. В горі було написано "Carly Studios", і під низом : "Волосся. Обличчя. Стиль."

Подзвонила до них.

- Доброго дня, мене звати Анна Лінард.

- Так, слухаємо.Чим можемо допомогти? 

- Хотіла б прийти підстригтись, сьогодні.

Коли я вийшла з салону, моє волосся стало коротше на п'ять сантиметрів, густішим, і блискучи. Виглядало дуже гарно. В дома зробила легкий макіяж, одягнула плаття, яке дуже мені личило, голубого відтінку, трохи нижче колін, і вийшла.

Як тільки я зійшла в низ, Віктор чекав мене. 

- Дуже гарно виглядаєте  Анно. Таксі вже на вас чекає.

- Дякую, Вікторе.

Так дивно, давно мені не робили компліменти, я вже забула, як на них реагувати, так приємно, і настрій покращився, треба частіше думати про свій зовнішній вигляд. Для себе, не для когось іншого.

Сіла в таксі, взяла телефон і написала до Назара, що буду за 20 хвилин. Коли під'їхала до ресторану, Назар чекав на мене. Він був одягнений в гарний чорний костюм. В руках тримав документи.

- Привіт- сказала йому.

- Привіт.

- Не забувай про свою поведінку закоханої жінки.

- Я пам'ятаю.

Більшого я від нього не очікувала.

Ми зайшли в середину. Ресторан був дуже вишуканий, гарний дизайн, два поверхи, тут можна прийти як на ділову вечерю, так і на побачення. Нас провели до столика, за яким нас вже чекали, його діловий партнер і його дружина.

-Доброго вечора, ми не запізнились ? - запитав Назар.

- Ні, все в порядку - відповів чоловік.

Ми сіли навпроти. Назар нас познайомив. Чоловіка звати Олег, виглядав на років 50, а його дружину Таня. Дуже гарна, як моделька.

- Можемо почати нашу розмову? Як ми вже знаємо ви хочете продати свій готель - почав говорити Назар, але його одразу ж перебив Олег.

- Перестань Назаре, нам ще навіть вечерю не принесли. Давайте краще розкажіть, як пройшов ваш шлюб? Які емоції ви пережили? Вони дивилися на нас так, як дивляться на злочинців, які мають в чомусь зізнатись, Назар стиснув мою руку під столом, я згадала цю ніч, мені стало боляче, я відсунула стілець, не дивлячись на них, встала, сказала, що мушу вийти в туалет.

Я так зрозуміла, що важливіше на цій вечері для них, побільше дізнатися про нас, а не підписати угоду. Подивилась на себе в дзеркало, я тут не пасую, своїм характером, я не вмію так брехати, не підходжу на роль дружини, Олександр дуже помилився зі свої вибором, що він такого в мені побачив, що затягнув мене в цю історію? В двері постукали.

Я вийшла, побачила Назара, навіщо він прийшов? 

- Аню, все добре? 

Його питання таке звичайне? Але не звично чути його від нього.

- Так, все добре.

- Я хотів вибачитись перед тобою за вчорашню ніч, я не хотів зробити тобі боляче.

Я так зрозуміла він не з тих, хто вміє вибачатись, Кожне слово йому давалося дуже важко.

- Ця вечеря дуже важлива для фірми, ми мусимо підписати контракт, прошу тебе тільки посміхатись, і поводитися нормально. Добре? 

Я була в шоці, виявляється Назар дбає про фірму свого батька, не думає тільки про себе. Це не означає, що я його вибачила, але не могла зробити теж так, щоб нашкодити Олександру. Тобто мій план піти, провалився. І ми разом, як закохана пара повернулися до столика. Вечеря вже чекала на нас.

- О ви повернулися - сказав Олег. Ну Назаре, розкажи нам трохи про свою дружину.

Назар подивився на мене. 

- Ну, що ж, я зустрів Аню і ...одразу ж ...

Бачила що Назар почав нервувати, він нічого про мене не знає.

- Ми познайомилися в парку - почала я говорити, і вони одразу ж перевели погляди на мене. 

- По не вдалій співбесіді, в мене був дуже поганий настрій. Я пішла купити собі морозива, Назар також мав поганий день. Випадково нам поміняли замовлення і так ми познайомилися, і почали розмовляти.

- О, як гарно - це ж доля вас звела - сказала Таня.

- А де ти проходила співбесіду? - запитав Мельник.

- В інженерії механічній. В Меридіані.

Інженерія механічна повторив собі під носом. Був шокований так, як і мій чоловік.

Більше питань не було до нас.

- Назаре ти знайшов собі дуже гарну і розумну дружину. Бережи її.

Очі Назара дивилися на мене, але я не зрозуміла по його обличчю жодних емоцій, чи він зараз злий чи добрий.

- Так, звісно - відповів Назар, взявши мене за руку під столом.

Друга половина нашої вечері пройшла вже досить не погано, а Назару навіть вдалося підписати декілька документів. Після закінчення вечері, ми попрощалися з Мельником і його дружиною, і вийшли з ресторану, Назар сказав, що має зустрітися з другом, який вже його чекає. Мені викликав таксі, і я повернулась додому. Мені здається, що його друг то насправді подруга, але я не хочу про це думати.

Вранці, я пішла бігати, знову. Цього тижня це вже в третє. Як завжди зупинилась біля кафе, де працював Денис, ми з ним так не погано подружились. Дуже багато спілкуємось. Виявляється він ходужник, але ще немав жодної виставки, щоб показати свої картини, я йому пообіцяла, що допоможу з цим, хоч не дуже розуміюсь в картинах.

Після того, як Оля перестала до мене дзвонити, а брати зайняті продажем ресторану, Денис став для мене більш ніж хорошим знайомим. Коли ми пили разом каву, написав Андрій смс, чи можу я приїхати до тата, бо знову робить сцени.

Я попрощалась з Денисом, пішла додому переодягнулась, і поїхала до лікарні.