Розділ 16

Анна

Кинула телефон на ліжко, була сьома ранку, минула моя перша ніч на цій квартирі. Після розмови з Олею, я вже не виходила з кімнати, не знаю як, але заснула. Прийняла душ, одягнула старий спортивний костюм, зробила хвостик з волосся і одягнула кепку. Взяла телефон і навушники і вийшла. На щастя по дорозі до виходу нікого зі знайомих не зустріла.

Коли бігала навколо парку, дуже багато людей проходило повз мене, хтось також бігав, хтось пив каву, а хтось спішив на роботу, кожен робив своє і хоча не можу це пояснити, але це дало мені дуже велику надію, якщо вони всі змогли знайти своє місце в цьому житті, робити щось своє, то я також зможу. Це відчуття змотивувало мене. Пробігла майже вісім кілометрів. Ніколи не думала, що коли маю поганий настрій, спорт мене буде рятувати. Зупинившись, побачила невеличке кафе неподалік парку. Коли зайшла всередину майже нікого не було це дуже дивно в таку годину. За стійкою появився бариста, привітався зі мною.

- Доброго дня, чого бажаєте?

За останні дні це було хіба єдине людське звичайне відношення до мене.

- Попрошу лате з м'ятою.

- Цікавий вибір - прокоментував.

-Бігаєш тут? 

- Так, по парку - відповіла. Не давно сюди переїхала. 

- Круто, вітаю, далеко живеш?

- Ні, тут на сусідній вулиці, мій чоловік вже тут жив раніше, я до нього переїхала.

Подивився на мене дуже дивно.

- Знаю хто ти, ти дружина Лінарда, бачив ваші фотографії в інтернеті, всі про вас говорять, ти зараз стала дуже популярною.

- Еее, так то я. Мене Аня звати.

- Дуже приємно, мене Денис. Твоя кава готова, прошу.

- Скільки з мене?

- Для нової клієнткі, на кошт фірми.
Сказав, усміхаючись.

- Дуже дякую Денисе, рада була знайомству.

- Я також, заходь до нас частіше.

Я усміхнулась до нього.

Вийшла на вулицю витягнула телефон з кишені подивитися чи немає пропущених дзвінків. СМС від Назара.

- Де ти??????

По дорозі додому мріяла тільки про гарячий душ, зайшла до квартири, двері були відчинені, побачила Олександра, а біля нього Назара, як завжди не в гуморі.

Олександр привітався зі мною поцілувавши мене в щоку, Назар навіть не подивився в мою сторону. Незважаючи на це продовжила спілкуватись з Олександром. 

- Не знала, що ви приїдете до нас.

- По дорозі на роботу, вирішив вас провідати, ти бігаєш кожного ранку?

- Так, стараюсь.

Це моє стараюсь дуже перебільшене, раз в тиждень може.

- Я спізнююсь на роботу - сказав Назар.

Я так зрозуміла, що йому не подобається наше спілкування, а тим більше, що Олександр приїхав до нас без попередження.

- Так, добре, я вже піду. Дуже щасливий, що ти тут зараз з нами Аню - сказав тихенько Олександр виходячи.

- Я також, дякую - відповіла йому.

Олександр пішов.

Думала зараз тільки про душ, але почула, як щось розбилося.

Повернулась на кухню і побачила Назара який стоїть нерухомо і дивиться на мене, а на підлозі розбита ваза. 

- Поприбирай тут - сказав мені.

- Що?

- Ти все чула. Ваза впала випадково. 

- Ти розбив її.

- Для чого запросила тата до нас, не сказавши нічого мені, це якась нова твоя перевірка?

- Я його не запрошувала.

- Брешеш.

Пішов. Гримнувши за собою двері.

Я подивилась на скло яке лежало на підлозі і почала прибирати. Тут почула за спиною голос.

- Я допоможу - сказала Меліса.

Вона напевно все бачила, що зробив Назар, підійшла до мене і погладила по щоці.

Назар

То не був мій день. А по шлюбі, переїзду моєї дружини до пентхаусу і невдалих переговорів в справі нерухомості, справді хотів, щоб це був мій день.

Почалося все навіть не погано. В тренажерному залі, ніхто до мене не підходив, майже нікого не було, це навіть добре, не хотів сьогодні ні з ким розмовляти. Ранкове тренування стало для мене втечею від думок...від часу коли вона зрадила мене. Це допомагає мені забути про все що сталося. Можу випустити всю свою агресію. Але тільки, як виходжу на вулицю, все повертається.

Тож сьогодні рано, все було добре. Не в тому проблема. Проблема появилася пізніше, до мене подзвонили і сказали що ми маємо помилки у фінансових звітах в одному з готелей в Парижі. Тато не був задоволений цієї інформацією. Ніби все що йде не так - винний є тільки я.

- Ти можеш краще працювати Назар - сказав тато.

- Я не мав на то впливу.

- На все маємо вплив, можеш бути трохи розсіяним останнім часом.

- Ні, блін, я не розсіяний.

- Не говори таким тоном до мене.

Завжди він так робить, навіть якби в Африці перекинувся човен, в часі моєї роботи, знайшов би будь які доводи на то, що це моя вина.

Так, тепер я змушений їхати до Парижу, за кілька тижнів до готелю і зустрітися з управляючим, провести там трохи часу.

Я любив Париж до останньої нашої поїздки. Ми поїхали з нею купувати весільну сукню, так я думав, а все вийшло інакше. 

Марк забрав мене сьогодні швидше з офісу, не міг там більше залишатись. Мушу придумати спосіб, щоб не їхати туди. Ми виїхали, і вже на повороті додому машина перестала їхати.

- Що сталось Марку?

- Не знаю, зараз подивлюсь.

Від'їхав трохи вбік. Марк відкрив капот, через вікно побачив дим. 
- Блін, то надовго.

Вийшов з машини і пішов в сторону дому.

Анна

Я вийшла прогулятись навколо будинку, на повороті побачила, як з машини йде дим, підійшовши ближче, впізнала машину Назара, його не було, тільки стояв Марко. Я підійшла до нього ближче. Хіба перегрітий двигун, мені було дуже цікаво чи Марк має в багажнику охолоджувальну рідину?

- Допомоги? 

 Впізнав мене.

- Ти що, знаєшся на машинах?

Я похилилась і показала йому на трубу радіатора, яка вже була так знищена, що можна було побачити дірку в металі.