Розділ 15

Анна 

В ніч шлюбну вибігла з апартаменту молодят так швидко, як тільки могла. А потім заснула в кімнаті нареченої, добре, що саме я замикала двері і зберегла ключ.

Було недостатньо того, що Назар спав з іншою дівчиною в цю ніч, ні, мусив переспати з тією, яку я знала, проводила з нею час кілька годин раніше. Дівчина, яка бачила мої пори на обличчі зблизька, яка допомагала одягнути мені весільну сукню.Так, ніби спеціально хотів мене знищити, як і обіцяв.

Рано, як тільки встала, одразу поїхала на свою стару квартиру. Не хотіла нікого бачити, і ні з ким не спілкуватись.Пробула там майже 2 дні, не виходячи. Але на жаль сьогодні був запланований наш переїзд до нової квартири. Речі спакувала досить швидко, за 2 години. Викликала таксі і поїхала.
Це була новобудова, дуже гарно все виглядало довкола. На вході мене чекав чоловік, років 40.

- Доброго дня, пані Лінард.

Перший раз до мене так звернулися.

- Доброго - як вас звати? Подивився на мене ніби я невідомо що запитала.

- Віктор.

- Дуже приємно з вами познайомитись,

-Я Аня.

Віктор взяв мою валізу, показуючи дорого до пентхауса. Ми пройшли через величезний коридор, поїхали ліфтом на п'ятий поверх. Зупинилися біля дверей, він відкрив двері, і пішов, залишаючи мене.

Коли я ввійшла до салону, була в захваті. Наскільки все було гарно. Молочні кольори на стінах, сучасна велика кухня, маленька бібліотека, все було досить гарно запроєктовано, без всього лишнього.

В двері постукали, ввійшла старша жінка, одягнута як покоївка з готелю.

- Дорого дня, мене звати Мелісса.

- Доброго, мене Аня, дуже приємно познайомитись.

- Прошу пройти зі мною, я вам покажу кімнату.

Мелісса не була з України, мала інший акцент.

- Звідки ви приїхали ? - запитала у неї.

- Живу у Києві.

І кінець, так я зрозуміла, що розмови у нас не буде. Вона мені показала кімнату в який я буду жити, дякуючи Богу, окремо від Назара, добре, що моя кімната була останньою.В кінці коридору. Мелісса вийшла, залишаючи мене саму.

Я одразу взяла телефон, хотіла написати до Олі, що вже переїхала.

Смс:

Аня

- Олю, ти не повіриш як тут гарно? Ліжко у вигляді хмаринки. Уявляєш ? 

Оля так і не відписала, я поскладала одяг, і пішла на кухню попити води. Така велика квартира, і така тиша, як до цього можна звикнути? 

Двері ліфта відкрилися і ввійшов мій чоловік.

- Скільки разів я маю повторювати, підігрів включений, опалення виключено. Зрозуміло?

- Звісно. Перепрошую.

Подумала собі, може краще було не виходити з кімнати, але в кінці кінців мусимо якось жити тут.

Чоловіки побачивши мене, здивувались

- Це моя дружина Аня - сказав Назар, таким тоном ніби я якийсь комар непотрібний.

- Це Марк, мій помічник.

- Приємно познайомитись - відповіла. Марк махнувши головою, вийшов. Назар також. Знову тиша.

Подумала собі, що дзвінок до Олі покращить мій настрій. Далі не відповіла на мої смс, можливо не чула, або була зайнята. Дуже хотіла з нею поговорити, не чекаючи коли вона відповість на повідомлення, подзвонила до неї.

- Так? 

- Олю!

- Привіт Аню, сказала роздратованим голосом.

- Де ти? Все добре? 

- В магазині, що ти хочеш? 

Чого я хочу? 

- Еее, нічого..тільки за тобою скучила, і хотіла поговорити.

- Тільки сьогодні переїхала, в з того що пишеш, нова квартира є супер.

- Так, тут дуже гарно, але все таке чуже 

- Живеш там кілька хвилин, звикнеш, так само як до всього іншого.

- Розумію, тільки не знаю чи я тут пасую, всі такі інші, тільки чекають ....

- Послухай Аню, ти сама вибрала таке життя, одружитися, я не буду тримати тебе за руку, і говорити те, що хочеш почути, ти доросла жінка. Привикнеш до багатства, ресторанів і поїздок. Мушу закінчувати розмову, па.

Оля ніколи так зі мною не розмовляла, таким тоном. Ще раз набрала її номер, але телефон вже був виключений, не хотіла зі мною спілкуватись.

Ось так виглядає тепер може життя...