Розділ 13

Як тільки вечеря закінчилась, хотів поговорити з Анею наодинці, може зможу їх переконати, після цієї вечері.

- Допоможу тобі помити - запропонував, коли почала Аня збирати тарілки. - Хоча б щось зроблю, коли вже так несподівано приїхав.

-Дякую, - і ми вийшли до кухні. Я одразу запитав її, не хочу більше вигадувати нічого, і поговорити відверто.

- Що будеш мати з цього? - хочу все знати.

Анна

Майже розбила тарілки, які тримала в руках, почувши його запитання.

- Маєш щось на мого тата? - продовжив Назар.- Чому він так хоче, щоб я одружився саме з тобою?

- Нікого я не шантажую і тим більше нічого не маю на твого тата - сказала.

- То що, чорт забирай тут відбувається. Підійшов до мене ближче і дивився просто в очі, він хоче знати правду, яку я не можу сказати. Перший раз побачила його такий відвертим і щирим.

- Розкажи мені правду - сказав тихенько. Почула як мурашки пройшли по тілі, як почало битися серце, за маскою егоїста, побачила людину.

Чи буде все добре ? Чи зможемо нормально поводитися як подружня пара? Що скаже Олександр? І кінець кінцем, як відреагує Назар, може це пастка, може він знову грає?

Не могла сказати ані слова, ніби в горлі застрягла кістка. Я не можу, ні, не зараз.

- Ти мені подобаєшся і думаю ми можемо жити щасливо. - Боже невже я таке сказала, навіть для мене це зазвучало фальшиво. Подобаєшся? Я не можу думати нормально коли він так дивиться, а я сказала: подобаєшся, жити щасливо... Боже.

В Назара змінилося обличчя коли я це сказала, відійшов від мене на декілька кроків. Він хотів іншу відповідь 

- Дуже сильно помиляєшся! - Наше спільне життя ніколи не буде щасливим, бо я тебе ненавиджу. Розумієш?.

Анна 

Оля роззулася і побігла по мармуровій підлозі в кімнаті нареченої, виглядало тут все так, як у музею, як з пінтересту, величезне вікно, люстра, шкіряні білі меблі, все було таке дорожезне і фальшиве. Невже так виглядає багатство, гроші? Немає краплі затишку.

Протягом місяця, який минув від вечері до сьогоднішнього весілля, сталося те, чого ми всі боялися найбільше, тато знову мав інсульт, так як попереджали лікарі, що це може статися. Його ввели в кому, потрібна операція. Лікарі не знають скільки часу це буде тривати, залежить все від організму.

Оля повернулася з кухні з бокалом вина.

- Вино? - здивована запитала.

- Дівчино, якщо існує день, коли можна пити вино рано, то тільки сьогодні, коли ти береш шлюб.

Я розказала Олі таку ж саму історію, яку вже знали брати і тато. Я так правдоподібно брехала, що майже сама повірила в цю фальшиву історію.

- За тебе - піднесла бокал з вином. - Я дуже за тебе рада, ти ж щаслива? 

І що я маю відповісти? Мені здається вона все бачить в моїх очах. На щастя в двері постукати. Це були ті самі дівчата з фотосесії. 

- Ми команда нареченої, - сказала дівчина, тримаючи в руках маленьку валізку, з заді друга дівчина, яка тримала в одній руці сукню, а в другій величезну валізу. Привітавшись з нами, зайшли в середину, почали все розставляти на столі. Спочатку зробили мені макіяж і зачіску, потім взялися за Олю, хоча їй не хотілося, вони її переконали. Під кінець мені допомогли одягнути сукню, і все кінець.

Тобто тільки початок.Я подивилась на себе в дзеркало і...Боже то не я.

- Яка ж ти гарна! - закричала Оля побачивши мене. Ти ж мені позичиш цю дорожезну сукню на моє весілля, хоч не люблю їх, але заради такої сукні, я готова.

Я засміялась, добре що вона є зі мною.

- Добре, пора виходити, ми зникаємо - сказали дівчата і вийшли з кімнати.

Ми з Олею вийшли, вона пішла зайняти своє місце в залі, а мене покликав Андрій.

- Ти дуже гарно виглядаєш- сказав, і міцно мене обняв. Хотів тебе побачити і ще дещо сказати, я знаю ми остатньо дуже мало спілкувалися, через всю цю ситуацію з рестораном і батьком, ти вибач нам, ми не хотіли, щоб так все вийшло. Тато і ми дуже щасливі за тебе, чесно! І пам'ятай, якщо твій чоловік тебе образить, то в стодолі лежить лом.

Я посміхнулась - знаю, дякую тобі. Андрій пішов до зали, залишаючи мене одну.

- Гей- крикнув.

-Що? 

- Не спіткнися.
Помалу, крок за кроком я почала йти.