7

Розділ 7

— Хто дав тобі право вриватися до моєї квартири?! — голос Олени лунав у коридорі, немов постріл, але Максим навіть не зупинився.

— Я не той чоловік, який на будь-яку свою дію просить дозволу, — кинув він через плече, повільно роздивляючись обстановку.

— Я теж не миром мазана.  І все ж таки... — Олена метнулася за ним, обурено схрестивши руки на грудях.

— Сідай, поговоримо, — зупинився Максим у центрі кімнати, сміливо опустившись на диван. Його голос був спокійним, але холод у ньому пронизував до кісток. — І налий чогось міцного. Бажано одразу собі й мені. Бо розмовляти з тобою без підвищеного градуса — це як мінне поле пройти босоніж.

— Ти що, з глузду з’їхав?! — Олена підійшла ближче, її обурення ледь не вибухало назовні. — Чому ти приїхав до мене о такій порі? Невже твої запитання не могли зачекати до завтра?

Максим повільно підняв голову, і його погляд пронизав її, мов голка.

— Я просив тебе бути чесною зі мною, — його голос став різким, наче удар батога. — Ми домовлялися грати відкрито, без брехні. То чому я дізнаюся, що в суботу ти збираєшся вийти заміж?!

Олена застигла, ніби її обпекли. Її руки безвольно впали, і вона раптом відчула, як холод підкрадається до її серця.

— Це... не так, як ти думаєш, — прошепотіла вона, ледве чутно.

Максим засміявся — коротко, різко, але в його сміху не було нічого веселого.

— Не так? — повторив він, підводячись із дивана. Його постать здавалася ще більшою, ніж зазвичай, а тінь, що впала на його обличчя, приховала всі емоції. — Тоді поясни. Навіщо красивій, самодостатній дівчині, яка виходить заміж чоловік за гроші? 

Олена довго підбирала слова, намагаючись знайти правильні, але хвилювання стискало горло, не дозволяючи їй зібратися з думками. Її обличчя здавалося спокійним, але всередині вирувала буря.

— Весілля не буде, і прошу не питай чому, — холодно буркнула вона, додаючи голосу сміливості, хоча кожне слово давалося їй із зусиллям. — Я нічого не відповім тобі. Я не веду подвійну гру й не збираюся крутити роман з двома чоловіками. Це все, що тобі потрібно знати.

Максим не відвів погляду, його очі пронизували її наскрізь, змушуючи кожне слово важити більше, ніж вона планувала.

— Мені цього недостатньо, — тихо, але наполегливо відповів він, і в його голосі бриніла цікавість.

Олена стримано видихнула, намагаючись не втратити контроль. Її серце калатало, але вона знала: найкращий захист — це напад. Вона випросталася, зайнявши рішучу позицію.

— Я вважаю інакше, — різко відповіла вона, її голос став гострим, як лезо. — Я плачу тобі гроші, і саме я замовляю музику. Тобі не потрібно знати причину прийнятих мною рішень.

Вона зробила паузу, дивлячись йому прямо в очі, а потім нахилилася до столу, підсунувши контракт в його бік вказівним пальцем.

— Я запропонувала тобі зіграти цікаву роль. Якщо згоден — підписуй контракт. Якщо ні — я тебе більше не затримую.

Її слова звучали різко, але погляд видавав більше, ніж вона хотіла показати. У цьому погляді були і біль, і втома, і, можливо, навіть страх. Вона не відводила очей від Максима, тримаючи їх прикутими до нього, як до єдиної опори у цій битві. Це був виклик, явний і беззаперечний.

Максим повільно опустив погляд на контракт, потім знову підняв очі на Олену. Його губи ледь помітно смикнулися в напівусмішці.

— А ти самовпевнена, — сказав він із легкою насмішкою, взявши до рук так званий контракт.

Олена навіть не кліпнула, її погляд залишався холодним і впевненим.

— Я просто ціную себе та свій час, — відповіла вона, схрестивши руки на грудях. — Прочитай. Якщо потрібно, обговоримо деталі. Згоден підписати — підписуй, і будемо працювати.

Максим уважно подивився на неї, неначе намагався зрозуміти, що стоїть за її спокоєм. Але нічого не сказав. Він повільно розгорнув документ і почав читати.

Майже з перших рядків його очі почали лізти на лоба. Він швидко перегорнув кілька сторінок, а потім повернувся до початку, ніби не міг повірити тому, що щойно прочитав.

— Це жарт? — нарешті запитав він, відриваючи погляд від паперу. — Ти серйозно хочеш, щоб я погодився на це?

Олена ледь помітно всміхнулася, але її очі залишалися крижаними.

— Тут усе прописано чітко й прозоро, — спокійно відповіла вона. — Ти отримаєш щедру винагороду за виконання ролі. Все, що потрібно, — це діяти згідно з моїми умовами.

— «Діяти згідно з умовами»? — перепитав він, піднявши одну брову. — Олено, ти прописала кожен мій крок, кожне слово, кожну дрібницю. Це не контракт, це сценарій для маріонетки.

— Саме так, — кивнула вона, навіть не намагаючись приховати серйозності. — Інакше ти не зможеш виконати свою роль.

Максим нервово відкинув контракт на стіл і пройшовся кімнатою. Його обличчя відображало цілий коктейль емоцій: здивування, злість, розчарування, але також щось, схоже на цікавість.

— Ти хоч розумієш, як це виглядає? — запитав він, зупиняючись перед нею. — Ти пропонуєш мені зіграти роль твого ідеального партнера. Це не робота, це театр абсурду!

Олена підійшла ближче, дивлячись йому прямо в очі.

— Для хорошого актора це просто цікавий проєкт, але якщо тебе це не влаштовує, двері завжди відчинені, — сказала вона тихо, але з непохитною впевненістю. — Та якщо ти залишишся, ти погодишся на мої правила.

Максим подивився на неї довго і уважно. Його губи стиснулися, але в очах з’явився знайомий вогник.

— Знаєш, Олено, — нарешті сказав він, нахилившись до неї ближче, — ти найцікавіша загадка, яку я коли-небудь зустрічав. І я люблю розгадувати загадки. До того ж як ти вже сказала мені потрібні гроші. 

Він підняв контракт і знову сів читати, цього разу уважніше. Олена стояла поруч, відчуваючи, як напруга в кімнаті наростає. Вона знала, що Максим не відступить так легко. І в глибині душі це її навіть тішило, але стовідсоткової гарантії вона не відчувала. 

— Тут нічого не вказано про секс, — сказав він з легкою насмішкою, його погляд випробувально ковзнув по її обличчю.